Спецпроект

Янукович: Назвати імена всіх загиблих від рук фашистів – наш обов’язок

Президент Віктор Янукович називає обов’язком влади назвати місця поховань та імена загиблих від рук фашистів.

Про це сказано у зверненні президента з нагоди Міжнародного дня визволення в'язнів фашистських таборів.

"Мільйони наших земляків зазнали невимовних жахів нацистської неволі, тисячі з них загинули на страшних гітлерівських фабриках смерті, не дочекавшись своїх визволителів. Про цю трагедію український народ ніколи не забуде", - заявив Янукович.

"І досі не відомі усі місця поховань та імена багатьох загиблих від рук фашистських катів. Назвати їх - наш святий обов'язок", - додав він.

"Ми вшановуємо тих, хто зумів вистояти, витримавши найстрашніші випробування. Вони гідно пройшли свій життєвий шлях, зробивши вагомий внесок у становлення сучасної незалежної України", - йдеться у зверненні.

Саме тому, на думку Януковича, одним із першочергових завдань української влади є "належне забезпечення повсякденних потреб та духовних інтересів громадян старшого покоління".

Нагадаємо, що львівські Герої України три тижні тому звернулися до Януковича з проханням надати статус пам'ятки комплексу "Цитадель", де в роки Другої світової був нацистський концтабір, а зараз ця територія приватизується під комерційні установи.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.