Спецпроект

ВИДАВНИЦТВО "ДНІПРО" ВИГАНЯЮТЬ НА ВУЛИЦЮ

19 квітня 2011 року, о 10:00 Державне спеціалізоване видавництво Художньої літератури "Дніпро" виженуть із займаного ним протягом 65 років приміщення на вул. Володимирській, 42.

Про це ІП повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

Виселення відбудеться в примусовому порядку згідно з постановою Господарського суду м.Києва, який повертає це приміщення одному із муніципальних підприємств.

"Незалежно від того, хто керує містом, останніми роками в Києві не припиняється практика виселення закладів культури. Я сподівався, що з усуненням від реальної влади Черновецького вона буде припинена, - сказав Бригинець. - Але, на жаль, бізнес-інтереси виявляються сильнішими за чиновників і політиків. Тому відбуваються такі дивні речі, коли видавництва ніби-то захищенні законодавством від виселень, а їх все одно виселяють, якщо не рішенням Київради, або розпорядженням КМДА, то рішенням суду".

Депутат наголосив, що відповідно до Закону "Про посилення захисту майна редакцій, ЗМІ, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок" забороняється відчуження приміщень, в яких перебувають згадані осередки.

Комедії Арістофана - видання "Дніпра" з легендарної серії "Вершини світового письменства" (1980)

Приміщення на вул. Володимирська, 42 видавництво "Дніпро" займає із 1946 року. У 2000 році у видавництва відібрали дві третини приміщення. На сьогодні займана "Дніпром" площа сягає 587,37 кв. м.

Перша сторінка не менш легендарного видання "Пригод бравого вояка Швейка" з тієї ж серії. 1970 рік

Видавництво було засноване у 1919 році як ДВУ - Державне видавництво України. До його становлення причетні Павло Тичина і Георгій Нарбут. З 1935 - Держлітвидав, з 1964 - "Дніпро".

Ще одна "дніпровська серія" - "Зарубіжна проза ХХ сторіччя". Англійська назва роману Хеллера - "Пастка-22"

В часи УРСР "Дніпро" входило до п'ятірки найбільших видавництв світу і експортувало книги до 110 зарубіжних країн. Щороку у видавництві випускалося 250-255 назв книг загальним накладом близько 14 млн примірників.

Ці книги були дефіцитом. Останній лауреат літературного Нобеля (видання 1988-го)

Протягом другої половини ХХ століття видавництво випустило понад 10 тисяч назв книжок загальним накладом близько 600 млн примірників.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.