Спецпроект

Російський історик: Ющенко не повинен був втручатися в історію. Путін теж

Третій президент України Віктор Ющенко повинен був висловлюватися про історичні події тільки як приватна особа, а не як президент.

Таку думку висловив відомий російський історик і письменник Едуард Радзінський, повідомляє УНІАН з посиланням на "Дзеркало тижня".

"Коли не в усьому грамотний президент Віктор Андрійович Ющенко (можливо, він досить грамотний у фінансових питаннях) розмірковує про предмет, про який не знає ... Має право. Так! Але тільки в приватному порядку, - сказав Радзинський. - Як людина на прізвище Ющенко. Як громадянин України. Але не як перша особа - в політиці. І тут моя думка досить зрозуміла: президенти повинні займатися державними справами, а історики - історією".

Історик навів також приклад Росії, де президентська влада впливає на історичні дослідження.

За словами Радзінського, зараз історією зайнялися президенти: "І тут вже лихо самій історії! ... Нині в Росії створена „спеціальна комісія" при президентові (очевидно, літератор має на увазі комісію з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії при президенті РФ - ІП)  - з питань історії. І це, мабуть, уперше: представники неісторичних відомств, таких як ФСБ, беруть участь разом із деякими фахівцями у „питаннях історії".

"Останнім часом в якості прикладу наводжу один портрет, який висить у Кремлі на видному місці. Портрет Петра Великого. З точки зору Володимира Володимировича Путіна, це, очевидно, зразок для наслідування? А з точки зору не менш шановної людини, Льва Миколайовича Толстого, саме Петро - дегенерат і нелюд. І я б тут дав просту пораду: читати... Читати історію, а не казки", - порадив історик.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".