Спецпроект

"Пожежа в Биківні не є випадковою" - заява товариства "Меморіал"

Рада Київського товариства "Меморіал" ім. Василя Стуса розповсюдила заяву про вчорашній акт вандалізму, який вчинено на території національного заповідника "Биківнянські могили".

"...Рішення Київради від 28.10.2010 р. виписано так, що виконати його дирекція заповідника ніколи не зможе. Пунктом 8 рішення поставлені умови, за якими заповіднику може бути надана в користування земля, якщо заповідник заплатить 50 млн. грн. Дарницькому лісництву за ліс, що виріс на людській крові і кістках та ще кругленькі суми екологічним, архітектурним, землевпорядним, санітарноепідеміологічним та іншим підрозділам Київської адміністрації.

Інакше, як бізнесом на кістках це рішення не можна назвати.

...Пожежу та знищення господарського будиночку дирекції заповідника можна вважати не випадковою. Все ж працівники заповідника здійснювали нагляд за територією та нещодавно звернулись до Президента і КМУ з приводу масової вирубки та вивозу ділової деревини з заповідника.  Напередодні пожежі були понівечені букви напису «Національний заповідник».

Будинок не електрифікований, а як засвідчив директор заповідника, пожежа розпочалась з даху будинку і в той час, коли велась підготовка заходів до дня пам'яті жертв встановленого Указом Президента".

Товариство "Меморіал" звертається до киян - у суботу, 14 травня, приїхати до Биківнянського лісу для прибирання території, а в неділю, 15 травня, взяти як найактивнішу участь у заходах.

О 12 год.  біля братської могили відбудеться покладання вінків і панахида за участю ієрархів традиційних українських церков.

З 13 год. до 14 год. - Мітинг - Реквієм.

Їхати: До метро ст. Лісова, далі автобусами та маршрутками.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.