У головному кіноархіві Бразилії сталася пожежа

У місті Сан-Паулу виникла пожежа у одному з павільйонів Бразильської сінематеки – головного кіноархіву країни.

Про це повідомляє Globo.

Світлина ілюстративна
Світлина ілюстративна

Перший сигнал про пожежу в одному з павільйонів Бразильської сінематеки надійшов до пожежної служби в четвер близько 18 години за місцевим часом (00:00 за Києвом). Загальна площа сховищ, розташованих за адресою загоряння, становить 6 356 квадратних метрів, тут знаходяться близько 240 тисяч кіноплівок.

Повідомляється, що на місці інциденту працювали 15 машин і близько 50 пожежників, які локалізували загоряння, причиною якого, за попередньою інформацією, стали профілактичні роботи в системі кондиціонування повітря.

За словами пожежників, в приміщеннях, де сталася пожежа, зберігалися фільми, датовані 1920-1940 роками, і історичні документи. Вогнеборці наголосили, що цінний вміст архівів "практично не постраждав".

Поліція розпочала розслідування цього інциденту.

Зазначається, що ще у квітні співробітники цього кіноархіву в соцмережах попереджали про небезпеку пожежі. Вони відзначали критичний стан архівів та небезпеку самозаймання нітроцелюлозної плівки.

Варто звернути увагу на той факт, що за 74 роки існування архіву він аж 4 рази пережив пожежі. В результаті останнього інциденту у 2016 році були втрачені близько 500 робіт.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.