Спецпроект

Православного "рабина" з Сатанова визнала влада. Тепер потрібні гроші на синагогу

Завдяки публікації на ІП ентузіаст, який взявся охороняти закинуту пам'ятку архітектури - синагогу-фортецю XVI сторіччя, отримав офіційне визнання. А влада звернула увагу на проблеми реставрації унікальної споруди.

В лютому ІП опублікувала великий матеріал про старовине містечко Сатанів. Серед іншого, у тій статті йшлося про місцевого пенсіонера Бориса Слободнюка, який з власної ініціативи взявся доглядати за зведеною ще у XVI ст. синагогою, яка водночас виконувала роль артилерійської батареї в системі міських укрпілень Сатанова.

До того унікальна історична пам'ятка загальнонаціонального значення стояла абсолютно занедбаною, а в середині місцеві жителі облаштували звалище.

Хоча Борис Слободнюк сам православний українець, він прибрав все те сміття (а це декілька вантажівок) та впорядкував прилеглу територію. При чому абсолютно безплатно. Лише тому, що йому стало соромно за Сатанів, - мовляв, люди чи не з усього світу приїздять подивитися на місцеві старожитності, а тут таке неподобство...

Коли готувалася згадана вище стаття, Слободнюк просив від влади не грошей, а лише "якусь бумагу, що я пам'ятник історії охраняю", бо без цієї "справки" йому важко відганяти від синагоги земляків, які продовжують звозити туди сміття.

Борис Слободнюк посеред "своєї" синагоги - на каменях, з яких читали Тору

Як повідомив "Історичній правді" голова Городоцької райдержадміністрації Володимир Вербановський, наразі Бориса Слободнюка вже зараховано позаштатним співробітником служби охорони культурної спадщини Хмельницької ОДА. Відповідне посвідчення йому нещодавно вручили. Тож він тепер є цілком офіційним охоронцем давньої пам'ятки.

Крім того, за значний внесок в охорону історичної спадщини Городоцького р-ну, Бориса Андрійовича нагороджено грамотою Городоцької РДА та грошовою премією.

Володимир Вербановський сподівається, що до порятунку знаменитої Сатанівської синагоги нарешті долучаться і чисельні єврейські організації України:

"На превеликий жаль, на сьогодні ця унікальна пам'ятка в катастрофічному стані, - сказав Володимир Вербановський про стан знаменитої Сатанівської синагоги. - Десь наприкінці 80-х років місцеві мешканці розібрали на будматеріали потужні контрфорси, що підпирали її стіни. Тепер ці стіни почали розходитися. В стінах і склепінні вже з'явилися тріщини. Якщо процес не зупинити, то за кілька років склепіння і частина стін обваляться. Унікальна пам'ятка історії, аналогів якій немає в усій Східній Європі буде втрачена назавжди".

За словами Вербановського, відповідних коштів для реставрації синагоги в бюджеті району немає.

Через ІП чиновник звертається до представників єврейських організацій за допомогою: "Адже це ще й друга за давністю синагога в Україні. Буде дуже прикро, якщо через людську байдужість ми сьогодні втратимо цю пам'ятку, яка пережила століття й турецькі і татарські гарматні обстріли".

Голодомор в історичній пам’яті української молоді: на прикладі студентів ЗВО м. Дніпро

Голодомор в українську етнічну, національну історичну пам'ять активно почав входити вже з кінця 1980-х рр. Але цей процес, насамперед, торкався і дієво впливав на формування світоглядних настанов порівняно незначної кількості населення України. Передусім людей, які і так мали виразну національну орієнтацію. Значення Голодомору як символу, певного світоглядного «лакмусового папірця» посилюється в умовах фактичної російсько-української війни. Тому питання про ступінь поінформованості щодо даної історичної події, сприйняття (або не сприйняття) її як геноциду і спільної об’єднавчої вісі української історії, мають вагому значимість і актуальність.

Свята Маргарита Шотландська. Англійська Троянда з українським корінням

Вона народилася і жила у часи Середньовіччя. Завдяки їй русинська (українська) кров і сьогодні тече у венах представників аристократичних, монарших родів Великої Британії, поєднавши собою англосакську династію та рід київського князя Ярослава Мудрого.

Геноцид поза цифрами: фальсифікація інформації про Голодомор

Пильна увага українського суспільства прикута до неприємної ситуації навколо Національного музею Голодомору-геноциду. Теперішнє керівництво однієї з найважливіших інституцій національної пам’яті вдалося до фальсифікацій та дискредитації тематики Голодомору, що найбільш промовисто виявилося у виданій восени 2021 Музеєм книзі «Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань". Текст книги ставить під сумнів ще й фаховість підписантів розміщених там експертиз та їхню здатність до наукового аналізу. Наразі наукова спільнота й громадськість продовжують бити на сполох, звертаючи увагу суспільства та влади на серйозну проблему.

Коротка історія шкільного харчування в Україні: від УРСР до сьогодення

Щороку у вересні батьки вкотре ведуть своїх дітей до школи: хтось, очікуючи на урочисту лінійку, у святковому одязі, а хтось – у буденних джинсах. Не секрет, що шкільна система освіти нині не відповідає потребам часу, і її всіляко намагаються реформувати. Тому в одних школах – віршики та квіточки, а в інших – жодних урочистостей. Як відомо, окрім отримання знань, участі в розвагах, набуття навиків соціалізації та стресостійкості, учні, щодня перебуваючи в освітньому просторі навчального закладу, також вживають їжу. Але мало хто знає історію становлення системи шкільного харчування в Україні, що та як смакувало українським школярам у минулому й смакує сьогодні.