На Хмельниччині знайшли фрагменти давніх скульптур зі скельного монастиря. ФОТО

У селі Маліївці на Хмельниччині на території кладовища виявили три фрагменти давньої скульптури, яка колись була частиною комплексу скельного монастиря.

Про це кореспонденту Укрінформу розповіла т.в.о. директора Малієвецького обласного історико-культурного музею, голова громадської організації "Малієвецька спадщина" Анастасія Донець.

 
ФОТО: АНАСТАСІЯ ДОНЕЦЬ

"Уламки цієї скульптури мені показав батько під час прогулянки. Ми повернули на кладовище, де були скульптури святого Яна, святого Онуфрія і уламки скульптури, яку важко ідентифікувати. За місцевими переказами, всі ці скульптури були в древньому комплексі скельного монастиря", - зазначила Донець.

За її словами, в архівних документах виявили детальні описи цих скульптур. Відомо, що на початку ХХ ст. біля монастирської церкви посередині озера стояли скульптури Іоанна Предтечі та Ісуса Христа, скомпоновані у фонтан. Як розповідають старожили села, на тамтешній території була ще одна скульптура Ісуса Христа, але всі їх розбили у 1960-х роках.

"Ми знайшли три фрагменти – торс, ноги і ступні з ягнятком. Коли ми ці фрагменти перевезли до музею, то за допомогою мистецтвознавців та реставраторів попередньо готові говорити про те, що це Іоанн Предтеча. У нас бракує голови, рук та сегментів, які б з'єднували ці частини.

За пропозицією реставратора Миколи Бендюка, можна на великому металевому хресті на штирях зафіксувати один до одного ці фрагменти так, як античні скульптури виставляють у європейських музеях. Про те, щоб додавати сучасним скульпторам фрагменти, яких бракує, не може бути і мови. Світова практика таке заперечує", - додала Донець.

Як розповіла т.в.о. директора музею, скульптура святого Яна наразі встановлена над джерелом святого Яна, а святого Онуфрія – над водоспадом. Усі вони, як і Іоанн Предтеча, за попередньою інформацією, виготовлені з оолітового вапняку.

 
ФОТО: АНАСТАСІЯ ДОНЕЦЬ

"Щодо датування (скульптур – ред.), ми не можемо нічого сказати. Ми точно знаємо, що на початку XX ст. ці скульптури вже були і знаходилися в стані певного декадансу. Зважаючи на те, що скульптура Іоанна Предтечі дуже динамічна, вона створена у стилі бароко.

У скульптурі святого Онуфрія теж добре читається бароко. Скульптура святого Яна досить статична. З цього ми можемо робити висновок, що скульптури Іоанна Предтечі та святого Онуфрія належать руці одного майстра, а святий Ян – якомусь простішому майстру", - говорить Донець.

На території музею планують у майбутньому створити лапідарій, де зберуть скульптури.

Донець також повідомила, що в одній із садиб у Маліївцях виявили уламки скульптур. За місцевими переказами там жив скульптор, який міг виготовляти скульптури для монастиря або графа Орловського. Найближчим часом виявлені фрагменти обстежать.

 
Фото: Анастасія Донець

Село Маліївці відоме палацом Орловських, закладеним 1788 року. Будівля зведена у стилі раннього французького класицизму. Палац оточений парком зі ставками, фонтанами, де росте понад 80 видів старих дерев. З-поміж іншого там збереглася водонапірна вежа та джерело питної води. Туристів до Маліївців вабить і 18-метрова скеля з водоспадом, в середині якої розміщена двоповерхова печера, пов'язана з давнім монастирем.

Будівля палацу використовувалася для потреб дитячого протитуберкульозного санаторію "Світанок", але цього року заклад ліквідували і створили там обласний історико-культурний музей.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.