Спецпроект

Православного "рабина" з Сатанова визнала влада. Тепер потрібні гроші на синагогу

Завдяки публікації на ІП ентузіаст, який взявся охороняти закинуту пам'ятку архітектури - синагогу-фортецю XVI сторіччя, отримав офіційне визнання. А влада звернула увагу на проблеми реставрації унікальної споруди.

В лютому ІП опублікувала великий матеріал про старовине містечко Сатанів. Серед іншого, у тій статті йшлося про місцевого пенсіонера Бориса Слободнюка, який з власної ініціативи взявся доглядати за зведеною ще у XVI ст. синагогою, яка водночас виконувала роль артилерійської батареї в системі міських укрпілень Сатанова.

До того унікальна історична пам'ятка загальнонаціонального значення стояла абсолютно занедбаною, а в середині місцеві жителі облаштували звалище.

Хоча Борис Слободнюк сам православний українець, він прибрав все те сміття (а це декілька вантажівок) та впорядкував прилеглу територію. При чому абсолютно безплатно. Лише тому, що йому стало соромно за Сатанів, - мовляв, люди чи не з усього світу приїздять подивитися на місцеві старожитності, а тут таке неподобство...

Коли готувалася згадана вище стаття, Слободнюк просив від влади не грошей, а лише "якусь бумагу, що я пам'ятник історії охраняю", бо без цієї "справки" йому важко відганяти від синагоги земляків, які продовжують звозити туди сміття.

Борис Слободнюк посеред "своєї" синагоги - на каменях, з яких читали Тору

Як повідомив "Історичній правді" голова Городоцької райдержадміністрації Володимир Вербановський, наразі Бориса Слободнюка вже зараховано позаштатним співробітником служби охорони культурної спадщини Хмельницької ОДА. Відповідне посвідчення йому нещодавно вручили. Тож він тепер є цілком офіційним охоронцем давньої пам'ятки.

Крім того, за значний внесок в охорону історичної спадщини Городоцького р-ну, Бориса Андрійовича нагороджено грамотою Городоцької РДА та грошовою премією.

Володимир Вербановський сподівається, що до порятунку знаменитої Сатанівської синагоги нарешті долучаться і чисельні єврейські організації України:

"На превеликий жаль, на сьогодні ця унікальна пам'ятка в катастрофічному стані, - сказав Володимир Вербановський про стан знаменитої Сатанівської синагоги. - Десь наприкінці 80-х років місцеві мешканці розібрали на будматеріали потужні контрфорси, що підпирали її стіни. Тепер ці стіни почали розходитися. В стінах і склепінні вже з'явилися тріщини. Якщо процес не зупинити, то за кілька років склепіння і частина стін обваляться. Унікальна пам'ятка історії, аналогів якій немає в усій Східній Європі буде втрачена назавжди".

За словами Вербановського, відповідних коштів для реставрації синагоги в бюджеті району немає.

Через ІП чиновник звертається до представників єврейських організацій за допомогою: "Адже це ще й друга за давністю синагога в Україні. Буде дуже прикро, якщо через людську байдужість ми сьогодні втратимо цю пам'ятку, яка пережила століття й турецькі і татарські гарматні обстріли".

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.