Спецпроект

П'яниця потрощив битою портрети ветеранів на Дніпропетровщині

Міліція затримала п'яного молодика, який бейсбольною битою бив скло на портретах ветеранів Великої Вітчизняної війни на Алеї військової слави у місті Першотравенськ (Дніпропетровська область).

Як повідомляє Інтерфакс-Україна з посиланням на відділ зв'язків з громадськістю ГУ МВС України в Дніпропетровській області, дзвінок свідків інциденту надійшов до чергової частини вранці у вівторок.

Прибувши на місце, правоохоронці за наявними прикметами за півгодини затримали підозрюваного, 20-річного місцевого жителя. Зловмисника, котрий перебував у стані алкогольного сп'яніння, перевезли у міське відділення міліції.

"Того ранку він прийшов на Алею військової слави, де знаходяться 25 двосторонніх бігбордів з портретами ветеранів Великої Вітчизняної війни-жителів Першотравенська. Незважаючи на те, що дерев'яні короби з портретами висіли на висоті 2,5 метра над землею, молода людина змогла за допомогою металевої бейсбольної бити розбити скло на семи бігбордах", - наголошується в повідомленні міліції.

Наразі вирішується питання про порушення відносно зловмисника кримінальної справи за ст. 296 (хуліганство) Кримінального кодексу України і про обрання запобіжного заходу.

Нагадаємо, в ніч на вівторок був також зруйнований пам'ятник воїнам-афганцям у Києві на Подолі навпроти Іллінської церкви. Міліція поки що не встановила особи злочинців.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.