Спецпроект

Виявлено сліди великої битви - можливо, найдавнішої зі знайдених

Археологічні дослідження долини річки Толлензе на півночі Німеччини виявили предмети, які можуть бути свідками великої битви між людьми, датованої приблизно 1200 роком до нашої ери.

Про це повідомляє ВВС з посиланням на часопис Аntiquity.

На берегах і на дні Толлензе (у прибалтійській німецькій землі Мекленбурґ-Померанія) науковці знайшли людські рештки з травмами, які свідчать про поєдинок віч-на-віч. Загалом відкопали залишки близько сотні тіл, більшість із них належали молодим чоловікам. Їхні кістки або черепи пошкоджено ударами або наконечниками стріл.

В одного з убитих наконечник пробив 22 мм плечової кістки, водночас у кістяку виявлено і перелом стегна, що могло стати наслідком падіння з коня. Кінські рештки теж виявлені у мулі річки.

Також археологи знайшли дві дерев'яні палиці - одна зроблена з ясена і має форму бейсбольної бити, а інша виготовлена з тернової деревини у формі молотка для крокету.

Знайдена в Толлензе палиця у формі молотка для крокету. За 3 тисячі років до ядерної зброї людство убивало собі подібних отакими скромними знаряддями

За словами доктора Гаральда Любке з Центру балтійської та скандинавської археології Німеччини, знахідки свідчать про велику битву. Можливо, це найдавніше поле битви з поки що знайдених науковцями.

"Ми знаходили свідчення насильства і раніше, як от у неолітовому шарі у німецькому Тальгаймі, але не в такій величезній кількості, - сказав Любке. - Зараз же ми знайшли безліч ран від тупої і гострої зброї, і жодних слідів їхнього лікування. Жертви вмерли на полi бою непохованими".

Науковці не виявили кераміки, прикрас та інших слідів поховальних ритуалів. Деякі з кістяків були розбиті потоком води на окремі частини, інші збереглися в тому стані, в якому залишилися після смерті.

Один із відкопаних черепів - зі слідом чи не "молотка"

На думку доктора Любке, науковці виявили тільки частину великої битви: "Необхідно знайти місце, де тіла були скинуті в річку, і тоді ми точно знатимемо, що це було - битва чи жертовний ритуал. Ми все ж таки схильні вважати, що знайшли свідчення військових дій".

Загиблі харчувалися просом, що не є типовим для північно-німецьких племен тих часів, тож археологи припускають, що рештки належать завойовникам.

Знайдені серед кісток бронзові шпильки характерного дизайну дозволяють припустити, що знищене плем'я мало стосунок до Сілезії (територія, де сходяться кордони нинішніх Польщі, Німеччини й Чехії) - регіону за 400 км від місця битви. 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.