Спецпроект

Анонс: фотоальбом про видобуток нафти на Галичині

У Львові презентують фотоальбом інженера-нафтовика, який працював у Бориславі між двома світовими війнами.

3 червня 2011 р., у Центрі міської історії у Львові відбудеться відкриття виставки "Покинутий альбом: Борислав Станслава Рахфала". Початок о 19:00 годині.

У рамках презентації проекту "Покинутий альбом", 03 червня о 17:30, відбудеться лекція професора Марека Янчика (м. Краків, Музей історії фотографії) на тему "Фотографія як документ дилем сучасності".

В основу проекту "Покинутий альбом" лягли фотокартки із домашнього альбому інженера нафтової промисловості Станіслава Рахфала, який випадково знайшли у Бориславі кілька років тому. На виставці представлені також інші документи про галицьке промислове місто періоду 20-30 рр. минулого сторіччя.

 Запрошення від ініціаторів

На той час Борислав уже втратив славу "галицького Клондайку", однак з 1921 по 1925 рік було зафіксовано ситуативний ріст видобутку "чорного золота". На ґрунті цих оптимістичних показників виникали надії на те, що у міста є майбутнє. Ілюзії про стратегічну важливість нафтового басейну у Східній Галичині повністю розвіялися лише після Другої світової війни. 

Станіслав Рахфал (1887-1971) належав до промислової інтелігенції, яка керувала нафтовидобувною галуззю міста. Випускник "Львівської політехніки", він з 1921 року працював на підприємствах бориславсько-дрогобицького нафтового басейну.

В 1944 році, коли Червона армія вдруге прийшла до Борислава, він був змушений рятуватися від переслідувань і поспішно виїхав до Кросна. У своєму домі інженер залишив багато цінних речей, в тому числі й альбом фотографій. У ньому, окрім сімейних фото, збереглися атмосферні портрети робітників та цікаві види промислового міста, обличчя якого сьогодні повністю змінилося.        

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.