Спецпроект

Cправу про заборону червоного маршу у Львові повернули до суду

4 травня 2011 року Львівський апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу Львівської міської організації ВО "Свобода" щодо заборони проведення масових заходів 9 травня 2011 року політичною партією "Русское единство".

Про це повідомила прес-служба ВО "Свобода".

Апеляційний суд під головуванням судді Андрія Ліщинського скасував ухвалу Львівського окружного адміністративного суду, який у квітні закрив провадження у справі щодо заборони заходів партій "Русское единство" та "Родина" у Львові.

"Львівський адміністративний апеляційний суд, скасувавши ухвалу першої судової інстанції, ухвалив справедливе рішення і закрив справу про заборону проведення маргінальним проросійським силам "маршу пабєди" у Львові 9 травня", - заявив представник ВО "Свободи" в суді, голова комісії депутатської діяльності та законності Львівської міської ради Любомир Мельничук.

"Червоний марш" у Львові: хто його організовує

Водночас Мельничук повідомив, що Львiвський мiськвиконком звернувся до суду з позовом, в якому вимагає "заборонити проведення масових заходiв 9 травня у зв'язку з тим, що заявки подали багато органiзацiй рiзного iдеологiчного спрямування i можуть виникнути порушення громадського порядку".

За словами депутата, наразi вже подано 14 заявок на проведення масових заходiв i бiльшiсть з них запланованi на Марсовому полi та на Пагорбi Слави.

Заявки подали партiї "Русское единство" (на 1560 осіб), "Родіна", органiзацiї "Народного Руху України" та Української республiканської партiї, молодiжнi органiзацiї "Сокiл" i "Молодий народний рух", а також громадськi органiзацiї "Патрiот України", Козацький полк Галичини та обласна органiзацiя Спiлки письменникiв України, повідомив "Інтерфакс".

Тим часом голова фракцiї "Свободи" у Львiвськiй обласнiй радi Iрина Сех заявила, що до Львова спецiально їдуть "молодчики з "Русского единства" i "Родiни", щоб продемонструвати, "що у Львовi буде рiзанина".

У зв'язку з цим, заявила Сех, ВО "Свобода" звертається до керiвництва областi та обласної мiлiцiї зробити все можливе, щоб "у Львовi не було бiди, i щоб не пролилася нiчия невинна кров".

Також вона наголосила, що у тому разi, якщо президент України пiдпише закон, котрий зобов'язує на 9 травня вивiшувати копiї Прапора Перемоги, то Львiвська облрада виконувати цей закон не буде, оскiльки, за її словами, його ухвалено з порушенням Конституцiї України.

"Львiвська обласна адмiнiстрацiя орендує в обласної ради примiщення за символiчну плату i Львiвська облрада не дозволить, щоб на її будинку була якась червона ганчiрка", - сказала Сех.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?