Спецпроект

Історики з усієї країни обговорювали Коновальця

15 червня 2011 р. пройшла Всеукраїнська наукова конференція "Постать на тлі епохи: до 120-річчя від дня народження Євгена Коновальця".

Конференція була проведена Центром досліджень визвольного руху (ЦДВР) спільно з Львівським національним університетом імені Івана Франка, Інститутом українознавства Національної академії наук України та Ювілейним комітетом року Євгена Коновальця, повідомили "Історичну Правду" в ЦДВР.

З привітальним словом виступив ректор Національного університету ім. Франка Іван Вакарчук, який наголосив на важливості дослідження таких знаменних для української історії особистостей як Євген Коновалець.

В. о. директора Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича, д.і.н., проф. М. Литвин наголосив на військовій діяльності полковника УСС Є. Коновальця, який на відміну від тодішнього українського політичного проводу усвідомлював важливість творення армії.

Про важливу роль Є. Коновальця в українському визвольному русі говорив голова Вченої ради ЦДВР к.і.н. Володимир В'ятрович. Порівнюючи політичну та громадську позицію Провідника ОУН та сучасну політичну еліту він зазначив, що Є. Коновалець чітко уявляв Українську державу, як цілісну громаду, підтримував ідею соборності та вважав за необхідне створити власну державу на всіх українських землях. Також В. В'ятрович висловив жаль з приводу того, що вшанування постаті такої величини не відбувається на державному рівні.

Євген Коновалець і наша доба

В рамках конференції відбулася презентація книги київського історика Михайла Ковальчука "На чолі Січових стрільців. Військово-політична діяльність Євгена Коновальця у 1917-1921 роках".

Участь у конференції взяли науковці з Києва, Львова, Одеси, Тернополя, Кременчука, Луцька, Дніпропетровська, Івано-Франківська, Донецька, Дрогобича. Загалом у конференції взяли 34 історики з усієї України.

Під час конференції діяло 4 секції.

Учасники першої секції розглядали питання, пов'язані з із джерелами та історіографією питання діяльності Є. Коновальця на тлі українського визвольного руху першої третини ХХ ст.

Робота науковців другої секції зосереджувалась на дискутуванні питань, пов'язаних із першим етапом української визвольної боротьби у ХХ ст. і участю у ній Є. Коновальця. Багато сказано про діяльність полковника на чолі найбоєздатнішої військової одиниці УНР - Корпусу Січових стрільців і його відданість ідеї української соборної держави.

У третій секції обговорювали питання становлення і розвитку ідеології українського націоналістичного руху у міжвоєнний період. Особливу увагу звернули на висвітлення фінансово-економічних аспектів ідейної платформи ОУН, стверджуючи їх актуальність для сучасних реалій української економіки.

Науковці, які працювали у четвертій секції розглядали різноманітні аспекти діяльності УВО та ОУН у міжвоєнний час.

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.