Спецпроект

Україна на державному рівні вшанує пам'ять жертв Бабиного Яру

Постанову про вшанування жертв Бабиного Яру у вівторок підтримали 304 народних депутата.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

Постановою пропонується Кабінету міністрів України у двотижневий термін сформувати організаційний комітет, а також розробити та затвердити план заходів та прийняти постанову про щорічне проведення Дня пам'яті жертв Голокосту 27 січня.

Як відомо, під час німецької окупації Києва у 1941-1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів і поховань, де згідно тільки з офіційними даними загинуло більше 100 тисяч військовополонених, комуністів, націоналістів, підпільників і осіб єврейської національності.

Найбільш масовими були розстріли в перші дні окупації - в кінці вересня 1941 року - відповідно, приурочені до 70-річчя трагедії заходи пройдуть у вересні поточного року.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.