Спецпроект

У Львові відкопали чудово збережені казани, яким більше 600 років (ФОТО)

У центрі Львова археологи знайшли два мідні казани, що датуються ще кінцем XIV-XV століттями. Їх викопали на глибині шість з половиною метрів під час досліджень на ділянці вул. Федорова, 23-25.

Про це повідомляє "Львівський портал" із посиланням на прес-службу Науково-дослідного центру "Рятівна археологічна служба" Інституту археології НАН України.

За словами фахівців НДЦ "Рятівна археологічна служба", подібних знахідок на території Львова ще не було.

"Казани ми знайшли у ямі кінця XIV-XV століття, яка опускалась на 2,5 метри від тогочасного рівня поверхні. Нині є два припущення - або це була господарська яма, або своєрідна схованка того часу, - розповів керівник досліджень Юрій Лукомський. - Тепер головне питання - що це за казани? Припускаємо, що це могли бути не казани для приготування їжі, а світильники. Аби сказати точніше, треба провести дослідження, чим вкрите дно обох посудин".

Фото: portal.lviv.ua

Попри тривалий час, який казани пролежали у землі, вони дуже добре збережені і майже не окислені. Археологи це пояснюють особливістю ґрунту, який перешкоджав доступу кисню до металевих виробів.

За словами Юрія Лукомського, казани дуже добре зроблені і на той час, імовірно, коштували чималих грошей.

Розкопки на вулиці Федорова фахівці Науково-дослідного центру "Рятівна археологічна служба". Інституту археології НАН України проводять вже чотири роки поспіль.

 Можливо, це - світильники XV-го сторіччя

На території будівництва готелю археологи знайшли унікальні дерев'яні водозбірники XIV-XIX століття, чимало цілих форм кераміки, шматки шкіри, монети, а також скарб, що складався з хрестів-енколпіонів (нагрудний хрест давньокняжої доби, в якому, зазвичай, зберігали мощі святих), квадратоподібних ланок зі зображенням лику Ісуса Христа, невеликого мідного горщика та двох маленьких (до 1 см) хрестиків. 

Кацапізація Донбасу

"Портрет царя й цариці висів в хаті поруч з образом Бога й різних святих. Дітям то говорило — що цар, — це такий же святий, як інші святі. Коли на час закінчення школи дістав я якось до рук "Кобзаря", то його мова здавалася мені чимось у роді тієї мови, що нею писаний псалтир, тобто церковно-слов'янщини. Я вже й дома говорив "по-русски" й мої рідні були вдоволені, гордилися, що їх Саша говорить "по-панському". Ту ж Комишуваську школу й з тими ж всіма наслідками виходив і мій товариш по ній Микита Шаповалов. І в його прізвищі по тій же причині, що й у моїм теліпався русифікаційний хвостик "ов""

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін