Спецпроект

В Австралії знайшли сліди динозаврів з Південного полюсу (ФОТО, ВІДЕО)

Американські палеонтологи знайшли 24 трипалі динозаврячі сліди на піску, який 105 мільйонів років тому був частиною гіпотетичного континенту Гондвана.

Про це повідомляє The History Blog.

Сліди динозаврів були знайдені на пляжі у південному австралійському пляжі Вікторія. 24 відбитки лап на камінні - це найбільша кількість слідів полярних динозаврів, які були будь-коли знайдені разом у Південній півкулі.

Відбитки були залишені кількома групами невеличких тероподів - двоногих трипалих ящерів, переважно хижаків ери мезозою. Ентоні Мартін з університету Еморі (Атланта, США) припускає, що йдеться про сліди орнітомімозаврів, яких також називають "страусячими" динозаврами за їхню подібність до будови страуса.

 Лапа тиранозавра - одного з найбільших триподів. Музей природничої історії в Чикаго

Очевидно, що сліди відбилися на піску, який через мільйони років став камінням-пісчаником. Це сталося влітку, оскільки взимку земля змерзалася, та й динозаври були менш активними. 105 млн років тому Австралія належала до гіпотетичного палеографічного континенту Гондвана, куди входила і Антарктида.

Тоді планета проходила період глобального потепління, тому в районі, близькому до Південного полюсу, влітку була температура біля 20 градусів за Цельсієм. "Ці сліди пояснять нам, як динозаври співіснували з полярними екосистемами, що може бути цікавим і для геології", - зазначив Ентоні Мартін.

 Фото: ibtimes.com

Сліди різні за розмірами і свідчать, що їхні власники могли мати розмір від курки до чималого журавля. Серед них є й послідовні відбитки лап однієї й тієї ж тварини.

Маленький, середні і великі сліди могли належати трьом батькам і їхньому дитинчаті. "Така собі маленька динозавряча родина, - додав Мартін. - Але це чистісіньке припущення".

Оскільки пісчаник є доволі крихким каменем, команда дослідників вирізала дві плити (кожна вагою близько 700 кг) з найбільш чіткими слідами, щоб відправити їх у музей штату Вікторія.


Ентоні Мартін показує знайдені сліди

Там iз них знімуть силіконові зліпки для подальшого вивчення.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.