Спецпроект

Фільм про українця, який привіз у Бразилію бандуру (ВІДЕО)

Украïнсько-бразильський режисер Гуту Пашко представляє фiльм "Iван: повертаючись у минуле" (Iván: De Volta Para o Passado) - про життя Iвана Бойко, якого у 1942-му забрали на працю в Нiмеччину i який у 1948-му емiгрував до Бразилiï, де розпочав робити бандури.

Про це "Історичній Правді" повідомив режисер Гуту Пашко.

Перший показ фільму відбудеться сьогодні у Львові - о 16-ій годині в Палаці мистецтв Політехнічного університету.

У 1942 році Іван Бойко був вигнаний із рідного села на Тернопільщині на примусові роботи до Німеччини. У 1948 році він емігрував до Бразилії і ніколи не повернувся, але залишився вірним культурним традиціям своєї країни за допомогою музики.

68 років опісля, фільм документує повернення 91-річного Івана на батьківщину.

Етнічне різноманіття є одним з ознак Парани, де є колонії різних культур та громад, серед них і українська.

Бразилійська Україна: як ми джунглі освоювали

Українська імміграція в Бразилію почалася в кінці XIX-го століття і мала три великі хвилі до 1952 року. Вважається, що українська етнічна група в Бразилії нараховує близько 500 тисяч осіб, з яких 81% проживають в Парані. 100 тисяч з них мешкають у місті Курітіба, серед них і Іван Бойко.

До появи Бойка у Бразилії не існувало культури гри на бандурі.


Трейлер до фільму "Іван: повертаючись у минуле"

"У 2005 році я мав можливість зустрітися з Іваном Бойко щодо зйомок іншого фільму, пов'язаного з історією української іміграції, - розповів для ІП Гуту Пашко. - І одного разу він схвильовано вручив мені два блокноти його щоденника, де згадується про жахи, які він та його родина пережила під час радянського комунізму і в нацистській Німеччині".

За словами режисера, першою його реакцією було відмовитися, але зрештою він вирішив зробити новий фільм, у якому б сам Іван розповів історію свого життя.

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...

Квота на розстріл "ворогів народу": як праонука знайшла справу репресованого прадіда

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.

Ігор Галагіда: «Зміна парадигми – з катів на жертви»

З одного міліцейського документу. Після вбивства українців правоохоронці розпочали слідство. Люди, що вижили, розповіли, що бандити ставили їм питання: хто з них русин, хто – поляк? Того, хто виявлявся русином, – убивали. Ми поки що не знаємо, хто вчинив цей злочин – члени підпілля чи просто бандити, але навіть другий варіант вказує на те, що й кримінальна діяльність могла все ж мати національний характер.

Де сховані «камені спотикання»?

Значно легше цькувати окремих представників спротиву, а всіх незгодних загалом звинуватити у антисемітизмі («вони проти єврейського проекту, вони не хочуть вшанувати жертви Голокосту!»). Але люди не дурні і не засліплені, вони бачать, хто щиро вболіває за збереження пам’яті жертв, а хто цинічно піариться на цій пам’яті.