Росіянка повернула Львову вкрадену в 1980-их ікону

Pосiйський мистецтвознавець повернула в Україну iкону XV столiття, викрадену з львiвського музею в 1980-х рр.

Про це повідомляє "Інтерфакс" .

Iкону XV столiття "Розп'яття з предстоящими", вкрадену в 1984 роцi з Львiвського музею нацiонального мистецтва, повернули в Україну. Церемонiя передання святого образа вiдбулася в середу в Будинку митрополита на територiї нацiонального заповiдника "Софiя Київська".

Мiнiстр культури України Михайло Кулиняк назвав день повернення iкони в Україну "справжнiм святом".

Дарувальниця iкони, мистецтвознавець iз Росiї Любов Єлизаветiна розповiла, що викрадачi скоїли "злочинний вчинок" - на iконi були зображення двох янголiв, що лiтали над хрестом, але зловмисники їх видалили.

"Серйозна наукова робота... допомогла iдентифiкувати, що це i є iкона, яку викрали з львiвського музею", - зазначила Єлизаветiна, додавши, що це було складно встановити, маючи лише стару чорно-бiлу фотографiю викраденого шедевра.

Генеральний директор Нацiонального музею iм. А.Шептицького (Львiв) Iгор Кожан подякував Л.Єлизаветiнiй за повернення святого образа.

Iкону "Розп'яття з предстоящими" вкрали з фондосховища музею в 1984 роцi разом з iншими образами (понад 20). Цiнностi було вивезено за кордон, частину iкон зловмисники продали.

На початку 2010 року з'ясувалося, що "Розп'яття з предстоящими" перебуває в зiбраннi росiйського колекцiонера iкон Михайла Де Буара (Єлизаветiна). Вiн придбав образ у 2007 роцi в Нiмеччинi. Його вдова Л.Єлизаветiна висловила бажання повернути iкону львiвському музею.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.