З Луганською облрадою судяться за любов до червоних прапорів

29 вересня 2011 р відбудеться попереднє судове засідання за адміністративним позовом Дмитра Снєгирьова до Луганської обласної ради про визнання незаконними дій Луганської обласної ради з приводу розміщення копій Прапора Перемоги на будівлі облради.

Про це "Історичній Правді" повідомили у прес-службі благодійного фонду "Підтримка Українських ініціатив".

У позові йдеться про наступне: "16.06.2011 р. рішенням Конституційного Суду України № 6-рп\1011 використання копій Прапора Перемоги визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Згідно зі ст.23 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на будинках, де працюють ради та їх виконавчі комітети, піднімається Державний Прапор України, зазначає Дмитро Снєгирьов.

Але незважаючи на вищевказані положення Закону та прийняте Конституційним Судом України рішення Луганська обласна рада в період з 16.06. 2011 р. до 22.06.2011 р. продовжувала розміщувати копії Прапора Перемоги на адміністративній будівлі, чим порушує положення Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування".

Коментуючи подання адміністративного позову до Луганської обласної ради Снєгирьов акцентував увагу на тому факті, що незважаючи на штучне  затягування розгляду позову, Луганський окружний адміністративний суд змушений був прийняти рішення щодо відкриття впровадження у цій справі.

Нагадаємо, що у травні 2011 року президент Янукович підписав закон щодо порядку офіційного використання копій Прапору перемоги. При цьому норма, яка дозволяла громадянам використовувати червоні прапори на 9 травня, існувала ще в законі "Про вшанування пам'яті Великої вітчизняної війни", підписаному Леонідом Кучмою у 2000 році.

Інформаційна кампанія "за" і "проти" червоних прапорів призвела до масових сутичок між радикальними політичними силами 9 травня у Львові.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.