У дерев’яній церкві на Львівщині знайшли давню синьо-жовту стрічку

У селі Кугаїв, що на Львівщині, є старовинна дерев'яна церква 1693 року. Оскільки стан бойківської церкви вимагає укріплення, зараз нею займається група волонтерів та готує будівлю до зими. Під час таких робіт знайшли шовкову синьо-жовту стрічку.

Про це повідомляє Андрій Салюк, голова ради Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури.

 

"Коли, після завершення усіх робіт, ми почали прибирати, в одному дуже непримітному місці знайшли отакий бант із синьо-жовтої стрічки.

Виглядає на давню, шовкову стрічку.

Може був час, коли хтось вважав за необхідне не знищити, а саме заховати цю стрічку в старовинній церкві.

Спробуємо проконсультуватися з реставраторами тканин. Може вдасться зорієнтуватися, з якого часу може бути цей синьо-жовтий бант" - написав А. Салюк.

У коментарях підписники припустили, що ця стрічка опинилася в церкві за часів Другої світової війни, а тому, хто її заховав, могла коштувати свободи чи навіть життя. Водночас художниця-реставраторка Мар'яна Квятковська зауважила, що знахідку могли сховати і раніше – близько сотні років тому.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".