У дерев’яній церкві на Львівщині знайшли давню синьо-жовту стрічку

У селі Кугаїв, що на Львівщині, є старовинна дерев'яна церква 1693 року. Оскільки стан бойківської церкви вимагає укріплення, зараз нею займається група волонтерів та готує будівлю до зими. Під час таких робіт знайшли шовкову синьо-жовту стрічку.

Про це повідомляє Андрій Салюк, голова ради Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури.

 

"Коли, після завершення усіх робіт, ми почали прибирати, в одному дуже непримітному місці знайшли отакий бант із синьо-жовтої стрічки.

Виглядає на давню, шовкову стрічку.

Може був час, коли хтось вважав за необхідне не знищити, а саме заховати цю стрічку в старовинній церкві.

Спробуємо проконсультуватися з реставраторами тканин. Може вдасться зорієнтуватися, з якого часу може бути цей синьо-жовтий бант" - написав А. Салюк.

У коментарях підписники припустили, що ця стрічка опинилася в церкві за часів Другої світової війни, а тому, хто її заховав, могла коштувати свободи чи навіть життя. Водночас художниця-реставраторка Мар'яна Квятковська зауважила, що знахідку могли сховати і раніше – близько сотні років тому.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.