В Карпатах - перезахоронення солдатів Вермахту (ФОТО)

У Сколівському районі товариство пошуку жертв війни "Пам'ять" спільно з Німецькою народною спілкою з догляду за військовими похованнями в Україні проводить пошуково-ексгумаційні дослідження місць поховання вояків німецької армії, які загинули в 1944 році в Карпатах.

Про це "Історичній Правді" повідомили у товаристві "Пам'ять".

Уже виявлено 17 останків загиблих, серед яких один жіночий.

 Розкопана братська могила

"Солдати були поховані німецькою поховальною командою. Кожен з загиблих похований окремо. З останками вояків ми також виявили залишки військового спорядження, та особисті речі. Окрім того,  в домовинах ми виявили 15 ідентифікаторів ( жетонів)" - розповів голова "Пам'яті" Любомир Горбач.

 Ексгумовані останки

Знайдені останки будуть перепоховані в селі Потеличі Жовківського району на збірному військовому цвинтарі німецької армії.

Пошукові та екзгумаційні роботи фінансує Німецька народна спілка з догляду за військовими похованнями в Україні. Роботи проводяться за сприяння Сколівської районної ради.

Ідентифікація за жетонами

Нагадаємо, у серпні 2011 року на Верецькому перевалі у Сколівському районі Львівської області 20 серпня із військовими почестями перепоховали останки сімох січовиків Карпатської України.

Улітку 2011 року на Закарпатті скаутська організація "Галицька Русь" на гроші російського підприємця  без жодних дозволів здійснювала розкопки на полі, що є місцем масового санітарного захоронення жертв Першої і Другої світових воєн. 

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».