Найвищий в Україні пам'ятник Шевченку стоїть без голови (ФОТО)

У Дніпропетровську задля реконструкції "обезголовили" 50-тонний пам'ятник Тарасові Шевченку. Пам'ятник визнано аварійним: за висновками фахівців, він відхилився від своєї осі, поіржавів і вкрився тріщинами, отож міг у будь-який момент впасти.

Про це повідомляє "Радіо Свобода".

Чавунний Кобзар на гранітному постаменті, розташований на Монастирському острові посеред Дніпра, стоїть уже понад 50 років. Ще влітку цей 50-тонний монумент визнали аварійним. Він похилився вперед і вправо на 6 градусів і в будь-який момент може впасти, визнали фахівці.

Нараз пам'ятник тільки "обезголовили", аби провести детальне обстеження. З'ясували: всередині монумент більш як на половину заповнений бетоном, усю цю конструкцію ледве витримує постамент - його треба негайно зміцнювати.

 Пам'ятник Шевченку у Дніпропетровську. Липень 2011 року. Всі фото: Юлія Рацибарська

Раніше на реконструкцію планували витратити 1,5 мільйона гривень бюджетних коштів. Тепер виявилося: грошей замало, треба іще додатково мільйон.

"Постамент під пам'ятником цілком непридатний. Його необхідно повністю переробляти", - повідомила голова Жовтневої райради Дніпропетровська Вікторія Лукашова.

Тріщини у п'єдесталі одного з найбільших пам'ятників Кобзарю в Україні

Реконструкцію чавунного Кобзаря ускладнює і те, що не збереглося ні креслень, ні будь-яких інших документів про його технічні характеристики.

Ще одна проблема - зняти монумент з п'єдесталу можна тільки за допомогою спецтехніки, а її доправити на острів можливо тільки водним шляхом.

На Монастирський можна дістатися або канатною дорогою, або залізницею, з якої немає спуску на острів. Спецтехніку до пам'ятника довезе хіба що корабель

До того ж, фахівці досі не вирішили, що робити з чавунним Кобзарем після демонтажу: латати старий монумент чи відлити новий - із бронзи.

"Є два варіанти. Перший - розпиляти чавунний монумент на частини, відреставрувати, пофарбувати і повернути на місце. Це рішення на 20-30, максимум 50 років, - говорить мер Дніпропетровська Іван Куліченко. - І другий варіант - виготовити такий самісінький пам'ятник, але з бронзи. Навіки".

 Так пам'ятник виглядав 19 жовтня 2011 року

Пам'ятник Кобзареві на острові у Дніпропетровську відкрили ще 1959 року, відтоді він жодного разу капітально не ремонтувався. Раніше повернути оновленого Шевченка на місце обіцяли до кінця 2011 року. Тепер про точні терміни реконструкції влада вже не згадує.

У липні 2011 року повідомлялося, що в Новомосковську Дніпропетровської області руйнується Свято-Троїцький кафедральний собор, який став прообразом козацького храму у романі "Собор" Олеся Гончара.

Олександр Шульгин - об'єкт "Дипломат"

Він був одним із тих, хто з моменту проголошення Української Народної Республіки і упродовж усіх міжвоєнних років чи не найбільше зробив для визнання України як незалежної держави, формування української зовнішньої політики, відстоювання українських інтересів у світі і розвитку міжнародного співробітництва. За його активною діяльністю пильно стежили органи ДПУ–НКВС СРСР і навіть мали намір завербувати

Як не проголосили незалежність. Перший Універсал у деталях

Універсал писали у Малій Раді. Есери запропонували дуже короткий текст. Утім багатьом присутнім він здався надто радикальним. Тоді свій варіант запропонував Володимир Винниченко

«Віроломства» Гітлера не було. Сталін все знав, але нічого не робив

Пакт Молотова-Ріббентропа, чи якщо бути відвертими Сталіна і Гітлера про ненапад та розподіл сфер впливу у Європі був бомбою сповільненої дії. Хоча шлюбний «медовий місяць» між двома диктаторами і тривав два роки, було зрозуміло, що так довго бути не може, хтось один таки піде війною на іншого. І ось коли на цю бомбу вже був закладений часовий механізм і радянські розвідники спостерігали та доповідали про місяці, тижні й дні, що залишились до початку війни, Сталін нічого не робив. Чому так сталось і чому народився один із найпопулярніших радянсько-російських міфів про «віроломний» напад Третього Райху, спробуємо розібратись у пропонованому матеріалі

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.