Митники не дали вивезти монети грецьких колоній Чорного моря (ФОТО)

Поштовим відправленням з України намагалися вивезти античні монети, датовані VІ-V сторіччям до н.е. Митна служба порушила кримінальну справу за фактом контрабанди.

Про це повідомив прес-центр Держмитслужби України.

Митники під час огляду міжнародного поштового відправлення виявили 4 металеві предмети неправильної форми з ознаками можливого відношення до старовинних монет. Вони знаходилися в конверті, у картонній вкладці прямокутної форми із спеціально виготовленим поглибленням, що унеможливлювало їх виявлення без відкриття поштового відправлення.

 Монети у "запакованому вигляді"...

Експертна комісія Одеського музею нумізматики металеві предмети ідентифікувала так:

- 2 монети-"дельфіни" з бронзи, виготовлені у VІ-V сторіччі до н.е.,

- монету-"стрілку" з міді, датовану V сторіччям до н.е.,

- предмет із латуні невстановленого призначення, можливо - сакрального. Є підстави віднести дату його виготовлення також до античних часів.

Конфісковані артефакти. Фото Держмитслужби

Предмети, що становлять культурну та історичну цінність, пересилав у міжнародному поштовому відправленні до Росії наш співвітчизник, який продавав їх на інтернет-аукціоні.

За фактом замаху на контрабанду історичних цінностей порушено кримінальну справу. Монети вилучено. Після вироку суду вони мають поповнити музейну колекцію.

ДОВІДКА:

За доби грецької колонізації у Південному Прибужжі (VII - V століття до н. е.) були в обігу місцеві розмінні монети у вигляді наконечників стріл та дельфінів. Незвичайність форми найдавніших грошей Борисфена та Ольвії пояснюється культовою символікою.

Монети-стрілки символізували культ Аполлона Ієтроса (Цілителя), який вважався головним божеством еллінських колоній західної частини Чорного моря.

Верховним божеством в Ольвії шанувався Аполлон Дельфіній, де йому було споруджено храм та монументальний вівтар. Він вважався покровителем мореплавства, яке займало важливе місце в економіці Стародавньої Греції і в становленні самої античної цивілізації. Більш того, сам бог уявлявся еллінам в образі дельфіна. Тому ольвіополіти надали новим монетам форми дельфіна як символу та атрибута Аполлона Дельфінія.

Левова частка монет-стрілок у Південному Прибужжі походить з острова Березань, де знаходяться руїни давнього міста Борисфена. Серед них, на жаль, не збереглося монетного двору, який емітував стрілки. Дельфінчики, ареал розповсюдження яких набагато ширше, ніж монет-стрілок, карбувалися в Ольвії.

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.