Документи про загибель Миколи ІІ відкриють. Тільки для Романових?

Представники Дому Романових зможуть ознайомитися з матеріалами справи про загибель царської родини, заявив старший слідчий-криміналіст Головного управління криміналістики Слідчого комітету РФ Володимир Соловйов.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

"Справа складається з 28 томів. Я думаю, якщо виникне необхідність чи виникнуть якісь питання, то велика княгиня (Марія Романова, див. останній абзац - ІП) зможе ознайомитися з документами", - сказав Соловйов, зазначивши, що справа ніколи не була засекреченою.

"Від початку, з 19 серпня 1993 року, ми постаралися зробити розслідування максимально відкритим, оскільки питання справи стосуються давно минулих подій, але викликають великий інтерес громадськості", - додав В. Соловйов.

Слідчий комітет РФ в січні цього року заявив, що завершив розслідування кримінальної справи про загибель представників Російського імператорського дому та осіб з їх оточення в 1918-1919 рр.. і припинив кримінальну справу. Члени сім'ї останнього російського імператора і особи з його найближчого оточення - всього 11 людей - були розстріляні за рішенням президії Уралсовета в ніч на 17 липня 1918 року.

У липні 1991 року на Старій Коптяківській дорозі поблизу Єкатеринбурга було розкрите поховання, в якому знаходилися останки дев'яти осіб. Члени імператорської родини були поховані в усипальні Петропавлівського собору Санкт-Петербурга.

9 липня 2007 при проведенні археологічних розкопок в 70 км на південь від місця першого поховання були знайдені останки ще двох осіб. Численні експертизи стверджують, що останки належать цесаревичу Олексію та його сестрі Марії. Останки не поховані.

У травні 2011 року голова Російського імператорського дому, велика княгиня Марія Романова відвідала Севастополь, де подякувала українцям "за збереження спільної історії".

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".