Президент Польщі закликав поляків наслідувати борця з українцями

"Будьмо як Пілсудський і Дмовський", - закликав поляків президент Польщі Броніслав Коморовський. Дмовський - ідеолог польського націоналізму, який вважав, що євреї хочуть правити світом, а українців називав "народом кресовим".

Про це повідомляє "Ґазета Виборча".

У своїй промові до Дня Незалежності Польщі Коморовський закликав поляків до взаємного порозуміння, пославшись на приклад стосунків між тими, хто доклався до відновлення польської держави у 1918 році.

Коморовський порівняв першого голову Другої Речі Посполитої Юзефа Пілсудського і Романа Дмовського - польського політика й публіциста, який проголошував гасло "Польща для поляків" і прославився своїми антисемітськими й антиукраїнскими виступами.

Якщо Пілсудський шукав порозуміння з українцями, використовуючи федеральну традицію Першої Речі Посполитої, де православні руські та литовські разом із протестантами складали значну частину суспільства, то Дмовський закликав до асиміляції інших народів у мононаціональній Польщі.

1921: Пілсудський вибачається перед солдатами Петлюри (ВІДЕО)

На початку XX-го сторіччя він устиг побувати депутатом Державної Думи, підтримуючи ідеї сильної Російської імперії, щоб пізніше говорити про польський "здоровий національний егоїзм" і "всесвітню єврейську змову".

Промовистий жест ендеків на похоронах Дмовського в січні 1939 року

З закінченням війни тимчасове порозуміння між Дмовським і Пілсудським призвело до того, що Польща отримала військову допомогу від Антанти, яка допомогла захистити відновлену 11 листопада 1918 року польську державу і перемогти Західноукраїнську народну республіку.

У міжвоєнній Речі Посполитій він створив націоналістичну партію "ендеків" і став головним ідеологом польських націоналістів з їхньою "кресовою" політикою. Саме радикалізм Дмовського доклався до того, що в 1920-их українці почали створювати власні націоналістичні рухи замість співпрацювати з польською державою.

Прометеї двох народів. Люди, які примиряли Україну і Польщу

"Пілсудський і Дмовський не любили один одного, але любили Польщу, - проголосив учора Коморовський. - І цього вистачило, щоб вони піднялися (йдеться про 1918 рік, бо потім обидва політики знову розпочали виснажливе протистояння - ІП) над сваркою в ім'я польських інтересів".

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.