Організатори збрехали про "сталінобус" у Севастополі?

Мікроавтобус, обклеєний зображеннями Сталіна, так і не вийшов на маршрут.

Про це повідомляє УП з посиланням на "Сегодня".

У диспетчерській повідомили, що водій маршрутки у п'ятницю був звільнений і тепер незаконно "таксує"  містом.

До того ж, мікроавтобус має білі держномери, а не жовті, як годиться маршрутному таксі.

"Організатори були проти зйомки обклеювання машини: мовляв, тільки телеканал "Інтер" допущений, "як найбільш об’єктивний і правдивий канал нашої країни", - розповідають очевидці.

"Приховували місце і час обклеювання. Коли ми їх знайшли, власник рекламного агентства, який робив рекламу, погрожував порозбивати камери і т.п. Всі вони переживали, аби не потрапили в кадр номер машини і їх особи. Номери-то білі були, а не жовті, як годиться", - додали вони.

Проте організатор акції Борис Рожин запевняє, що автобус повинен вийти на рейс - про це йому повідомили в тій же диспетчерській.

Сьогодні один із блогерів, причетних до організації проекту "Автобус Перемоги", повідомив, що транспортні засоби з портретами Сталіна вийшли на вулиці чотирьох російських міст і нашого Севастополя, надавши фото української маршрутки.

Раніше організатори проекту "Автобус Перемоги" обіцяли на 7 листопада, до 70-річчя параду 1941 року на Червоній площі в Москві, запустити в Севастополі тролейбуси та автобуси з портретами Сталіна. Українські організатори називали себе "просто громадянами, пов'язаними однією ідеєю".

Громадські діячі вимагали від президента Януковича і генпрокурора Пшонки заборонити розміщення портретів Сталіна на міському транспорті Севастополя. Також свій протест проти цього висловили кримські татари, які в 1944 році зазнали масової депортації з батьківщини в Середню Азію.

Година папуги. Ґудзики з Харкова

Станіслав Мікке вчепився у київського прокурора Андрія Амонса: "Хто це зробив?!" Більшість могил мала дивну рису — сліди від величезних бурів: земля була перемішана із перемеленими людськими кістками, зітлілим одягом та металевими ґудзиками. Подекуди траплялися великі грудки якогось білого хімікату.

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.