Організатори збрехали про "сталінобус" у Севастополі?

Мікроавтобус, обклеєний зображеннями Сталіна, так і не вийшов на маршрут.

Про це повідомляє УП з посиланням на "Сегодня".

У диспетчерській повідомили, що водій маршрутки у п'ятницю був звільнений і тепер незаконно "таксує"  містом.

До того ж, мікроавтобус має білі держномери, а не жовті, як годиться маршрутному таксі.

"Організатори були проти зйомки обклеювання машини: мовляв, тільки телеканал "Інтер" допущений, "як найбільш об’єктивний і правдивий канал нашої країни", - розповідають очевидці.

"Приховували місце і час обклеювання. Коли ми їх знайшли, власник рекламного агентства, який робив рекламу, погрожував порозбивати камери і т.п. Всі вони переживали, аби не потрапили в кадр номер машини і їх особи. Номери-то білі були, а не жовті, як годиться", - додали вони.

Проте організатор акції Борис Рожин запевняє, що автобус повинен вийти на рейс - про це йому повідомили в тій же диспетчерській.

Сьогодні один із блогерів, причетних до організації проекту "Автобус Перемоги", повідомив, що транспортні засоби з портретами Сталіна вийшли на вулиці чотирьох російських міст і нашого Севастополя, надавши фото української маршрутки.

Раніше організатори проекту "Автобус Перемоги" обіцяли на 7 листопада, до 70-річчя параду 1941 року на Червоній площі в Москві, запустити в Севастополі тролейбуси та автобуси з портретами Сталіна. Українські організатори називали себе "просто громадянами, пов'язаними однією ідеєю".

Громадські діячі вимагали від президента Януковича і генпрокурора Пшонки заборонити розміщення портретів Сталіна на міському транспорті Севастополя. Також свій протест проти цього висловили кримські татари, які в 1944 році зазнали масової депортації з батьківщини в Середню Азію.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.