Відкрили меморіальну дошку "донецькому" прем'єру УРСР

У центрі Києва, на будинку за адресою Десятинна, 8, де мешкав голова Ради Міністрів Української РСР (1972-1987) Олександр Ляшко, відкрито пам'ятну дошку. Саме за його урядування в Україні була збудована основна мережа автодоріг, яка експлуатується донині.

Про це повідомляє прес-служба Київської міськдержадміністрації.

"Олександр Ляшко – є прикладом для кожного українця в тому, як треба працювати і любити свою Батьківщину, - зазначив голова КМДА Олександр Попов, який узяв участь у відкритті пам'ятного знаку. - Адже все своє життя він присвятив розбудові України, пройшовши тернистий шлях від слюсаря-інструментальника до однієї із найвищих посад в Українській Радянській Соціалістичній республіці".

Також участь у відкритті взяли нинішній прем'єр Микола Азаров і колишній прем'єр УРСР (1987-90) і України (1994-95) Віталій Масол. Останній зазначив, що саме за 15 років роботи Ляшка на посаді голови уряду в усіх обласних центрах України були збудовані аеропорти та основна мережа автомобільних доріг, яка активно експлуатується і досі.

Олександр Ляшко народився 1915 року на Луганщині. Працював у автомобільному господарстві, навчався в Донецькому індустріальном інституті (нині Донецький національний технічний університет).

З 1945-го працював на Новокраматорському машинобудівному заводі. З 1947-го - заступник начальника цеху, заступник директора, партійний організатор ЦК Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) на заводі.

 Могила Олександра Ляшка на Байковому цвинтарі в Києві

У 1952-54 рр. працював першим секретарем Краматорського міськкому компартії України, з 1954 року - в Донецькому обкомі КПУ, з 1963-го - в ЦК КПУ.

В 1969-72 рр. - голова Президії Верховної Ради УРСР. З 1972 до 1987 - голова Ради Міністрів УРСР.

Прес-служба КМДА зазначає, що за урядування Ляшка в Києві побудовані сотні кілометрів нових автомобільних доріг із транспортними розв’язками, споруджені та введені в дію "Музей історії Великої Вітчизняної війни", етнографічний музей у селі Пирогів, Український дім (тоді - музей Леніна - ІП) на Європейській площі, Будинок торгівлі на Львівській площі, Льодовий стадіон, шпиталь для інвалідів ВВВ у Пущі-Водиці.

Також здійснено реставрацію Національної опери України, реконструкцію Національного стадіону "Олімпійський", відновлено пам’ятки архітектури Золоті ворота та Гостинний двір на Подолі, виросли такі житлові масиви як Оболонь, Мінський, Позняки, Троєщина, Теремки, Виноградар та інші.

У 1985 році Ляшко отримав звання Героя Соціалістичної праці. Помер у 2002-му.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.