Арехологи рвуться досліджувати Мамай-Гору, та Мінкульт зволікає з дозволами

Археологи готуються розпочати роботу на Мамай-Горі -унікальній пам'ятці світового значення, що руйнується Каховським водосховищем/ Однак, за словами дослідників, Міністерство культури України гальмує цей процес та ігнорує звернення науковців.

Про це повідомляє ІА "Гал-Інфо" з посиланням на сторінку Мамай-Гори у "Фейсбуці".

Експедиція на Мамай-Горі має розпочатися 2 липня. Цього року тут пройдуть практику студенти 1 курсу історичного факультету Запорізького національного університету.

Також будуть волонтерські заїзди, які відбуваються вперше за час існування експедиції. Тепер до досліджень можуть долучитись не лише студенти/випускники-історики, але й люди будь-яких професій та віку з різних куточків України чи світу. Цього року Маймай-Гора планує прийняти близько сотні людей, які готові своєю працею пришвидшувати дослідження унікальної пам‘ятки історії України, яка під загрозою повного зникнення.

Дослідження проведуть з допомогою професійної техніки, які будуть можливими завдяки річній краудфандинговій кампанії.

На сьогодні археологи вже зібрали 70 тисяч гривень та готові вкладати їх в дослідження.

Вперше за багато десятиліть, роботи на Мамай-Горі мають бути дофінансовані з обласного бюджету Запоріжжя. Для виділення 100 тисяч гривень вже оголошено тендер.

Археологи вже отримали два відкриті листи від Інституту археології НАН України. Терміни навчальної практики затверджені у всіх структурах ЗНУ.

ДОВІДКА:

Мамай-гора, унікальна для України археологічна пам’ятка, що руйнується Каховським водосховищем. На її території розташовані поховальні комплекси, які приховують історію 8 тисячоліть — від неоліту до пізнього середньовіччя. На 28% дослідженої території виявлено вже 689 стародавніх поховань різноманітних культур.

Мамай-гора руйнується Каховським водосховищем - вже втрачено близько 400 м берегової лінії. Рятувальна археологічна експедиція працює на Мамай-горі з 1988 року. Дослідження проводить археологічна лабораторія Запорізького національного університету.

Бій на Красному полі. Головна битва Карпатської України

Близько 2 години ранку 14 березня 1939 року Августин Волошин оголосив незалежність Карпатської України. Того ж дня незалежність проголосила Словаччина. Очільники обидвох нових європейських країн попросили у Німеччини політичного і силового захисту. Адже згідно із результатами Мюнхенської конференції, за якими Ужгород і Мукачево перейшли мадярам, Гітлер гарантував недоторканість визначених кордонів. Словаки допомогу від німців отримали, а українці – не дочекались навіть відповіді на свої телеграми. Гітлер відкладав до останнього своє рішення щодо Закарпаття. І, врешті, повідомив угорцям, що вони можуть окупувати цю частину української землі.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.