Лех Валенса таки був сексотом — польський Інститут нацпам'яті

Інститут судових експертиз у Кракові підтвердив справжність документів, які вказують на те, що перший президент Польщі Лех Валенса був таємним інформатором держбезпеки Польської Народної Республіки.

Про це заявив прокурор Анджей Позорський на прес-конференції в Інституті національної пам’яті Польщі, передає "Радіо Свобода".

"Зобов’язання про співробітництво зі службою держбезпеки, датоване 21 грудня 1970 року, було повністю написано Лехом Валенсою, як і 7 розписок за отримання грошей за передану співробітникам служби безпеки інформацію", – повідомив Позорський.

За словами експертів ІНП, оригінали документів справи Леха Валенси не містять слідів якого-небудь зовнішнього втручання.

Фрагмент записки держбезпеки про вербування Леха Валенси

Прокурор нагадав, що Комісія з розслідування злочинів проти польського народу веде розслідування про можливу фальсифікацію документів за період з 1970 до 1976 року про те, що в часи Польської Народної Республіки Лех Валенса був агентом держбезпеки.

Приводом для початку розслідування стали заяви самого Валенси про те, що матеріали були сфальсифіковані. До справи залучили експертів-графологів з Інституту судових експертиз у Кракові. Після проведення дослідження склали ґрунтовний звіт, який містить 235 сторінок.

"Висновки однозначні й не викликають сумнівів", – сказав прокурор.  – "Рукописне зобов’язнання про співробітництво зі Службою безпеки було повністю складене Лехом Валенсою".

У справі також є розписки за отримання грошей і кілька доносів.

Особова спрва таємного співробітника держбезпеки Леха Валенси

У 2000 році під час президентських виборів суд визнав, що кандидат на цю посаду Лех Валенса не був агентом комуністичних спецслужб, але тоді графологи відмовилися провести експертизу документів, які б мали засвідчити агентурне минуле Валенси, оскільки це були копії.

Оригінали знайшлися в 2016-му в будинку вдови генерала Чеслава Кіщака Терези, який був міністром внутрішніх справ і найближчим соратником президента ПНР Войцеха Ярузельського. Із травня того року графологи займалися перевіркою понад 200 сторінок справи Валенси.

Дивіться також:

Не паліть урядові будинки, а створюйте свій уряд!

"Я захоплений польськими звитяжцями..." Текст Стуса

У Польщі засудили міліціонерів, які били людей 25 років тому

Поляки і надзвичайний стан 1981-го. ФОТО

Як посадити поруч владу і опозицію. Польський досвід

Всі матеріали за темою "Солідарність"

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.