У Хмельницькому обмалювали пам'ятник діячеві радянської УНР (ФОТО)

В ніч із 26 на 27 грудня невідомі обписали фарбою погруддя науковця, революціонера-більшовика і державного діяча УРСР Володимира Затонського у центрі Хмельницького.

Про це повідомляють "Українські Новини" з посиланням на управління МВС у Хмельницькій області.

Написи нанесено на скульптуру білою і блакитною фарбою, також на ній намальовано тризубець.

У вівторок до пам'ятника, встановленого в 1970 році на вулиці Соборній, виїздила слідчо-оперативна група правоохоронних органів, у середу міліціонери провели опитування можливих свідків.

"Організатор Голодомору в Україні..."

"Цей факт перебуватиме на контролі", - зазначили в міліції. З заявою до правоохоронців звернувся міськком Компартії України.

Зі слів провідного спеціаліста управління культури й туризму Хмельницької міської ради Ганни Бевз, в 2009 році пам'ятник Затонському було виключено з державного реєстру пам'ятників. 

 Фото: 24tv.ua

Володимир Затонський - український революційний діяч, академік АН УРСР, один із керівників більшовицької партії в Україні, член українського радянського уряду.

Народився 1888 року в селі Лисець Ушицького повіту Подільської губернії (зараз Дунаєвецького району Хмельницької області).

Закінчив Київський університет за фахом "хімія", був активістом Російської соціал-демократичної робітничої партії (спершу в її меньшовистському відламі, з березня 1917-го перейшов до більшовиків).

Затонський з сином Дмитром (майбутнім літературознавцем) на відпочинку. 1928 рік

Входив до уряду Радянської Української Народної республіки, керував більшовистськими фронтами. У 1920 очолив Галицький революційний комітет - вищий орган радянської влади у Галичині під час наступу Червоної Армії на Захід.

З 1922 року - народний комісар (міністр) освіти Української РСР, з 1924-го - секретар ЦК КП(б) України. Розстріляний у липні 1938 року за необґрунтованим звинуваченням у належності до "антирадянського українського націоналістичного центру". У 1956-му реабілітований.

За два кроки до війни: Гляйвіцька провокація

31 серпня 1939 року. Невеличке сілезьке містечко Гляйвіц, Німеччина. Вечір. В одному з номерів готелю в центрі міста на застеленому ліжку лежить з закритими очима чоловік. Він вдягнутий і взутий. О 16-00 тишу номера прорізує вимогливий дзвінок телефону, який стоїть на столику біля ліжка. Не відкриваючи очей чоловік простягає руку, знімає трубку і підносить її до вуха. З трубки лунає добре знайомий йому голос: «Терміново передзвоніть!».

«Тройка» чи «Сєвєр»? – депортаційна операція початку квітня 1951 року

70 років тому на території України відбулася остання депортаційна операція, під час якої переважно зі Західної України було виселено 2 487 сімей куркулів, свідків Єгови та колишніх вояків армії Андерса

Черчилль-політик і Орвелл-письменник: дивовижні схожості двох культових особистостей

Мало хто знає, що здавалося б, нічим не пов’язані між собою Вінстон Черчилль та Джордж Орвелл мали насправді багато чого спільного. Обоє випередили свій час, обоє виступали борцями за свободу та демократію, а їхні ідеї, сформовані майже століття тому, залишаються гостро актуальними і дотепер.
Книжка «Черчилль і Орвелл. Битва за свободу», написана журналістом та воєнним кореспондентом Томасом Ріксом, вийшла друком у крафтовому видавництві «Лабораторія». Це порівняльна біографія двох видатних історичних постатей, які ніколи не зустрічались, однак захоплювались один одним на відстані.

Українська латинка в царській Росії?

У фонді Подільського духовної консисторії Державного архіву Хмельницької області потрапила на очі справа «О запрещении печатания азбук русского языка с применением польского алфавита». «А чи не йдеться про українську латинку?», – відразу подумалося, хоча важко уявити такий феномен у Російській імперії ХІХ століття