ГОЛОВА ДЕРЖАРХІВУ ХОЧЕ ЗАКРИТИ ПОЛОВИНУ АРХІВІВ

Голова Державної архівної служби Ольга Гінзбург вважає, що українські архіви є надмірно відкритими.

Про це вона сказав на прес-конференції, повідомляють Українські новини.

"Архіви в нас сьогодні вже цілком відкриті. Ми настільки відкрилися, що якби моя воля була, то я б половину закрила", - сказала голова держархіву.

При цьому Гінзбург відзначила, що надмірна відкритість українських архівів часом призводить до того, що іноземні дослідники намагаються вилучити з них документи.

У той же час, за її словами, архіви інших країн своїми документами діляться досить неохоче.

Разом з тим голова держархіву вважає, що часом дуже закрито поводяться галузеві архіви, зокрема, Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України.

Також голова Держархівслужби повідомила, що президент України підписав указ, яким зробив її державним експертом з питань таємниць і, таким чином, розширив її особисті повноваження як очільника архівного відомства.

Тож тепер у повноваженнях Гінзбург "здійснювати віднесення інформації до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування".

Як відомо, екс-директор Департаменту архівного забезпечення СБУ Володимир Вятрович побоюється зловживань при вилученні документів з Національного архівного фонду у випадку прийняття законопроекту про уточнення процедури збереження архівних документів у редакції, прийнятої в першому читанні.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.