ДЕПУТАТИ ЗАКРИВАЮТЬ ДОСТУП ДО АРХІВІВ - ІСТОРИКИ

Вчора у першому читанні ВР проголосувала за зміни до закону “Про Національний архівний фонд та архівні установи”. Історики стурбовані тим, що новий закон дозволить приховувати архівні дані і навіть знищувати їх.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

“Закон про Національний архівний фонд містить абсолютно застарілу і невиправдану норму, яка дозволяє обмежити доступ до будь-яких документів на 75 років під приводом наявності в них “конфіденційної інформації”, - зазначив екс-голова Головного державного архіву СБУ (2008-2010) Володимир В'ятрович, який відкрив доступ до радянських документів.

За словами В'ятровича, архівні установи довільно тлумачать поняття “конфіденційна інформація”, невиправдано розширюючи його зміст, отримуючи інструмент, який дозволяє повністю закрити будь-які документи.

"Українці останні два роки все частіше стикаються із забороною доступу до документів про репресованих чи учасників визвольного руху, - повідомляють історики. - Архіви вимагають згоду “спадкоємців”, а у жертв репресій часто не залишилося нащадків".

Відтак імена та історії, які мали б бути згадані, залишаються таємницею не за законом, а за одноосібним рішенням якогось співробітника архіву, що має можливість надзвичайно широко трактувати чинну норму закону.

Хочете користуватися архівами КГБ? Спитайте нас, як! (ІНСТРУКЦІЯ)

Загалом позитивно оцінюючи зміни до далекого від сучасних вимог закону, історики наголошують, що деякі його пункти дозволяються не тільки приховувати, але й знищувати архівні дані.

“Зміни до закону, проголосовані у першому читанні, можуть створити умови для невиправданого знищення документів” – підкреслює юрисконсульт Центру досліджень визвольного руху Віта Лошак, яка у 2009-2010 роках працювала консультантом ГДА СБУ.

“Проектом передбачено, що вилученню з Національного архівного фонду підлягають "документи, що втратили культурну цінність, дублетні документи та невиправно пошкоджені документи", - зазначила Лошак. - Натомість немає чіткого і зрозумілого визначення, що таке “культурна цінність”, який документ вважається невиправно пошкодженим, що таке “дублетні документи”. А це відкриває можливості для зловживань”.

Нагадаємо, що європейська практика передбачає максимальне збереження і надання доступу до документів спецслужб нацистського та радянського режимів.

Більше про архівну справу в Україні читайте на "Історичній Правді".

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.