У буклеті про Київ до Євро-2012 забуто історію столиці

До Євро-2012 за бюджетні кошти київська влада підготувала спеціальний буклет п’ятьма мовами, який повинен розказати гостям столиці про Київ. Але в ньому не згадано про найвизначніші історичні пам'ятки.

За дорученням оргкомітету Всеукраїнської акції "7 чудес України" до голови КМДА Олександра Попова звернулися історик, віце-спікер Верховної Ради Микола Томенко і голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

"Вражає, що в згаданому буклеті повністю виключено історію Києва як столиці Давноруської та Козацької держави, - зазначається у зверненні. - Якщо читати буклет, то складається враження, що усе найцінніше історії Києва трапилось в часи Російської імперії чи Радянського Союзу, що не відповідає дійсності".

Серед об’єктів, які рядять відвідати туристам, значну частину відвідати просто неможливо. Наприклад, Маріїнський палац та Замок Ричарда, які багато років закриті для відвідувачів через реставрацію, що триватиме ще роками. А Будинок з химерами, що є офіційною резиденцією Президента, відкритий для відвідувань дуже нечасто.

Натомість вони забули включити до переліку того, що необхідно відвідати гостям столиці: Софію Київську, Михайлівський Золотоверхий собор, Кирилівську церкву, Володимирський собор, найбільшу в світі жіночу скульптуру - "Батьківщину-мати" чи, приміром, обличчя Києва – вул. Хрещатик та Майдан Незалежності.

"Практично та ж ситуація і з відомими киянами. До їх числа не потрапили: всесвітньовідомий піаніст В. Горовиць, танцювальник С. Лифарь, скульптор О. Архипенко, художник К. Малевич, спортсмен та рекордсмен по кількості отриманих олімпійських нагород Б. Шахлін, які давно стали візитівками багатьох культур", - наголошується у зверненні.

Дивною виглядає ситуація, коли туристам не пропонують відвідати жоден музей, серед яких є ті, що володіють унікальними зібраннями. Це Національний художній музей України, Музей українського народного декоративного мистецтва, Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків тощо.

"Ми не звертаємо уваги на фінансову сторону питання, адже готуючись до Євро-2012 нашою владою було зроблено чимало більш значних марних витрат, - заявили Бригинець і Томенко. - Тому готові від імені Оргкомітету безкоштовно залучити до створення оновленої версії рекламного буклету відомих і авторитетних фахівців у галузі києвознавства, історії, архітектури та культури".


 

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".