На Росії пансіонат стилізували під табір ГУЛАГу

Незвичайний будинок відпочинку відкрився у Вознесенському районі.

У Вознесенському районі Нижньогородської області відкрився "ГУЛАГ" для відпочинку. Про це повідомляє NewsRoom24.ru.

 

"Побудували такі маленькі бараки, розбили територію пансіонату на вулиці – названі на честь Берії, Сталіна та інших. Висять портрети керівництва НКВД – Ягоди, Єжова ... І повсюди табірна стилістика – жах", - розповіла одна з очевидців.

У соцмережах до появи такого будинку відпочинку поставилися негативно, нагадавши, що система ГУЛАГу стала однією великою катівнею для всього СРСР, де в тяжких умовах працювали 4 мільйонів осіб.

"Ви тільки подивіться на статистику, - закликав нижньогородец Олег Крутов. – Тільки в одному 1938 року там загинуло 108 тисяч осіб! Такі турбази – плювок на пам'ять тих, хто загинув у сталінських таборах".

"Ех, не читає нинішнє покоління ні Солженіцина, ні Гінзбурга, ні Шаламова. Романтика для них – це сталінський табір. Нехай тоді їдуть відпочивати на справжню зону. Поруч Мордовія зі своїми "курортами" за колючим дротом. Ласкаво просимо", - не без сарказму написала Ірина Трушина.

"Екзотики тут мало, нехай урізноманітнюють тюремною баландою, показовими тортурами, лісоповалом. Нудить від тих, що наживаються на подібному. Наступний крок – трошки підсмажитись в танку на Курській дузі. М'ясо з кров'ю. Як турбаза цілком, решта – поганий смак і вульгарщина. Вибачте", - резюмував Юрій Петров.


Більше фото "пансіонату" за посиланням.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками