В КНУ ім. Шевченка хочуть замість рефератів писати статті у Вікіпедію

В Київському Національному університеті обговорюється проект альтернативи стандартним рефератам - написання статей в український сегмент "Вікіпедії".

Про це повідомляє "Лови Момент!" із посиланням на заступника голови Наукового товариства студентів та аспірантів факультету соціології КНУ Олену Ляшеву.

"Написання статей для Вікіпедії передбачалося у вигляді альтернативного виду робіт, які можуть задаватися студентам, - зазначила Ляшева. - Сама ідея з'явилася у одного з викладачів факультету соціології - Тараса Цимбала".

За словами організаторів, проект спрямований на соціологію українською мовою: "Ми тільки за те, що б писати і про інші науки, але не намагаємося охопити всі одночасно".

Алгоритм написання статей такий:

1. Команда студентів, які мають певні навички роботи в Вікіпедії, формує теми статей;
2. Викладачі дають завдання студентам;
3. Студенти пишуть статті безпосередньо в Вікіпедію;
4. Викладачі перевіряють і оцінюють їх;
5. Команда студентів редагує і приводить статті до вигляду, що відповідає вимогам Вікіпедії.

На думку шевченківців, в результаті безглузде по суті написання нескінченних рефератів перетворюється на корисний і конструктивний процес створення інтерактивної енциклопедії.

На даний момент проект підтримав проректор з наукової роботи Валерій Григорук Валерій Іванович. Триває оформлення договору про співпрацю між КНУ та фондом "Вікімедіа".

Українська "Вікіпедія" станом на сьогодні містить майже 358 тисяч статей і є на 14 місці за кількістю матеріалів з-поміж усіх 282 мовних розділів енциклопедії.

У листопаді 2011 року повідомлялося, що українська вікі вийшла на третє місце за темпами зростання популярності.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.