Музей Лесі Українки в Ялті от-от розвалиться?

Один із чотирьох українських музеїв, присвячених Лесі Українці, перебуває у катастрофічному стані - особливо після лютневих штормів і морозів. Останнього разу ремонт у будинку на березі Чорного моря проводився 27 років тому.

Про це повідомляє "День".

Ялтинський музей було відкрито до 120-річчя від дня народження поетеси, 1991-го.

"Щодо стану будиночку-музею ми б’ємо на сполох з 2005 року, - сказала завідувачка літературно-меморіального Музею Лесі Українки в Ялті Олександра Вісич. — Тут, у маєтку купчихи Лещинської, Леся винаймала житло, виходила на красиві балкони помилуватися морськими краєвидами. Нещодавно на балкони виходили й відвідувачі нашого музею, але тепер це стало небезпечно для життя".

За словами Вісич, особливо погіршився стан після затяжних лютневих штормів і небувалих для Ялти морозів, що вкривали стіни кригою. Вологість проникла всередину, вкрила цвіллю стелі і стіни музейних залів, що дали тріщини, а це ще погіршило неблагополучний їх стан.

Фото: panoramio.com

Завідувачка музею каже, що, незважаючи на відповідну постанову Верховної Ради, жодних "заходів щодо забезпечення ремонту", а, отже, й самого ремонту будівлі, якій 126 років, не було.

"Останнього разу вибірковий ремонт проводився 27 років тому, - зазначає Вісич. - Відтоді перекриття стали непридатними, будівля визнана аварійною, деякі приміщення музею ми взагалі вимушені закрити, і відвідувачі вже не бачать оформлених там експозицій".

Музей Лесі Українки існує на правах відділення Ялтинського історико-літературного музею. За двадцять з гаком років він став пам’яткою курорту, яку активно відвідують туристи з різних країн.

На думку журналістів, байдуже ставлення влади до меморіального будиночку наводить на роздуми про те, що комусь знадобилося ласе місце в центрі Ялти, біля самісінького моря.

Читайте також:

Леся Українка - перекладач Маркса і засновник "петлюрівської" партії

Викриття радянських містифікацій Лесі Українки

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.