На Прикарпатті вшанували Олексу Гірника

В Івано-Франківську в середу відзначили 100-річчя від дня народження Героя України Олекси Гірника, який 21 січня 1978 року здійснив самоспалення біля могили Тараса Шевченка на знак протесту проти русифікації України.

Урочисте віче з цього приводу відбулося біля меморіальної дошки О.Гірника, яка встановлена ​​на колишній будівлі Станіславської української гімназії по вулиці Шевченка, 44.

Перед початком віче священики відслужили панахиду, представники місцевих органів влади і громадськості поклали вінки і квіти до меморіальної дошки.

"Його подвиг був не імпульсивним. Олекса Гірник писав листівки вручну більше двох років, - сказав у своїй промові син Гірника Євген. - Можливо, він сподівався, що це розбудить українське суспільство. Але в часи, коли 99% людей в Україні вірили або робили вигляд, що вірять в комуністичне світле майбутнє, коли кожен десятий, якщо не кожен шостий, був "сексотом", розбудити це суспільство було неможливо, воно виявилося неготовим. І пройшло ще понад 20 років перед тим, як Україна стала незалежною".

Незважаючи на існуючі спроби "зганьбити і дегероїзувати українських героїв", підкреслив Гірник, "в серцях українського народу і Степан Бандера, і Роман Шухевич, і рядовий Олекса Гірник завжди залишаться Героями України".

За його словами, хоча Верховна Рада двічі відхиляла постанову про святкування 100-річчя від дня народження Олекси Гірника, "заходи будуть проведені по всій Україні, в тому числі і в місті Києві на День Героїв".

Нагадаємо, указом президента України № 28/2007 від 18 січня 2007 року за проявлені мужність і самопожертву в ім'я незалежної України Олексі Гірнику посмертно присвоєно звання Героя України.

Про самоспалення Олекси Гірника на Тарасовій горі в січні 1978-го читайте на "Історичній Правді"

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.