Заміна покриття Андріївського узвозу знищує його історичний вид - експерт

Заміна каменю-кругляка на бруківку, яка здійснюється під час нинішньої реставрації Андріївського узвозу - це ліквідація історичного вигляду вулиці.

Про це співробітник інституту "Укрндіпроектреставрація" Юрій Ліфшиць повідомив у інтерв'ю активісту ініціативи "Збережи Старий Київ" Ігорю Луценку.

"У 1982 році на Андріївському виклали кладку зі старого кругляка і нового, - сказав реставратор. - Це була зміна історичного вигляду узвозу. Але не його ліквідація! Те, що зараз відбувається - це ліквідація".

За словами Ліфшиця, покриття бруківкою було б доречне при будівництві нової вулиці або площі, але з відтворенням старого виду Андріївського узвозу це не має нічого спільного.

"Такого стилю немає. Це якась нова сучасна система, розроблена "під щось", - зазначив експерт. - Кругляк - хаотично покладений камінь невеликих розмірів. Бруківку ж кладуть рядами, це такий паралелепіпед, як цегла. Тільки товстий, кам'яний".

За словами реставратора, необхідно враховувати історію: "На цій вулиці крім кругляка нічого не могло бути. Андріївський узвіз - глуха провінція міста Києва. Він не забудовувався аж до останніх десятиліть XIX-го століття. Це міщанська маленька вуличка".

Проблему попередньої реставрації, внаслідок якої покриття розмивалося, можна було вирішити за рахунок дрібної камінної крихти.

"В 1982-му, коли поклали нове покриття, його залили цементом. Цемент має дрібнофракційну структуру, по суті справи це пил. Тому він спокійно вимивається водою, і кладка просто перестає існувати, її вивертає зливою", - сказав експерт.

Між тим існує технологія укладання подібного покриття: "Простір між камінням засипається дрібною кам'яною пилюкою. Цемент - легкий, його вимиває, а камінь важкий, тому під час зливи він тримається, завдяки цьому ущільненню, що складається з разнофракційного гранітного відсіву".

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.