В Україні відзначили 8 травня як День Пам'яті

День пам’яті та єднання 8 травня відзначили в Києві, Львові, Запоріжжі та Дніпропетровську.

Про це повідомляє прес-служба Спілки української молоді.

Саме 8 травня в європейських країнах віддають пошану загиблим воякам.

"Виникнення цієї ініціативи зумовлене тим, що під час війни українці захищали свої домівки як у складі Червоної армії, так і в дивізії "Галичина" та Українській Повстанській армії, - повідомляє СУМ. - Тож актуальнішим, ніж святкування в чергову річницю світової перемоги над нацизмом, є єднання у скорботі за загиблими".

Активісти провели в містах сходу, заходу та центру України панахиди за померлими воїнами Другої світової.

"Цією акцією ми хочемо показати, що для молоді важливо дивитись у майбутнє. І в ньому немає суперечок на тему того, чия боротьба була важливішою, вважаємо, що всі полеглі заслуговують на пам’ять", — зазначив голова СУМ в Україні Олег Слабоспицький.

"Мені видається раціональним відзначати саме 8 травня. Адже 9 травня пов’язане з радянською пропагандою, коли говорять більше про героїзм Червоної армії, аніж про трагізм війни, - додав директор музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий. - Святкують перемогу тільки живих і забувають про полеглих, тобто про те, що ціною людського життя отримано перемогу над нацизмом".

Дні пам’яті та примирення — 8 травня і 9 травня — присвячені пам’яті жертв Другої світової війни. Їх відзначають щороку, починаючи з 2005-го.

Проголошені Генеральною Асамблеєю ООН у резолюції, приуроченій до 60-ї річниці закінчення Другої світової війни в Європі. Р

езолюція пропонує державам — членам ООН, неурядовим організаціям, приватним особам, крім святкування своїх Днів Перемоги чи Визволення, щороку відзначати один або два дні (8 і 9 травня) як данину пам’яті всіх жертв Другої світової війни.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.