Розкопки підземних частин статуй на острові Пасхи. ФОТО

Велетенські кам'яні фігури з острова Пасхи мають не тільки голови, але й тіла, закопані глибоко в землю. Вони прикрашені орнаментами і можуть сягати 6-10 метрів у висоту.

Тривають розкопки "моаї" - велетенських статуй, встановлених на вулканічному острові Пасхи в Тихому океані (Чилі).

Людські фігури з гігантськими головами були вирізблені з вулканічного туфу і встановлені в різних частинах невеличкого острова місцевими полінезійськими племенами між 1250 і 1500 роками.

Загалом було виготовлено 887 моаї, 394 з них залишилися лежати в каменоломні біля гори Рано-ранаку - одного з кількох вулканів, які свого часу підняли острів з глибини океану.

Семеро зі встановлених статуй дивляться в океан, решта - вглиб острова. Деякі мають "головні убори", виготовлені з червоного каменю. Висотою вони сягають 10 метрів, вагою - 90 тон, хоча розміри бувають різні.

П'ята частина моаї стоїть на спеціальних кам'яних платформах. Багато інших закопані в землю, досить глибоко - дослідники припускають, що мешканці острова зробили це з метою збереження вирізьблених на тілах зображень.

 Статуї, встановлені на церемоніальних платформах

Вулканічний туф є зручним для обробки, м'яким матеріалом, але швидко зазнає ерозії від океанських вітрів.

 Це і наступні фото: thethinkbox.ca
Археологи за роботою
 Можна оцінити масштаб
 Грунт зберіг різьблення на камені
 Вітрильник
 На більшості статуй доволі експресивно передані риси обличчя. Дослідники вважають, що раніше глибокі впадини на місці очей були заповнені коралами (білки) і обсидіаном (зіниці)

Експедиція британського археолога Кетрін Рутледж 1914 року довела, що є зв'язок між камінними узорами на тілах статуй і традиційним татуюванням корінних мешканців острова.

Дослідник Тур Хейєрдал провів експеримент, виготовивши і встановивши разом із лідерами місцевого племені 12-метрову моаї - її тесали кам'яними молотками, перемістили волоком і встановили вертикально за допомогою підкладених каменів та колод.

З 1995 року Національний парк Рапа-Нуї на острові Пасхи входить до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.