У Рівному на могилі полковника Армії УНР встановили пам’ятник. ФОТО

Уродженця Миколаєва Костя Вротновського-Сивошапку вшанували на Дубенському кладовищі Рівного, де легендарний старшина знайшов свій останній прихисток.

Про це повідомляє благодійна ініціатива "Героїка".

Вперше з часів відновлення Україною незалежності на могилі воїна Армії Української Народної Республіки встановлено петлюрівський хрест. На еміграції подібні монументи встановлювались на могилах козаків та старшин, які воювали за незалежність УНР.

Пам’ятник відтворює форму ордену "Хрест Симона Петлюри".

Чин освячення пам’ятника здійснили священики УПЦ КП.

"Цією маленькою справою ми хочемо ще раз наголосити, що фундаментом сучасної України є держава УНР, а не совдепія. Важливо зберегти пам’ять про людей, які склали найвищу пожертву задля незалежності нашої Батьківщини", - зазначив представник "Героїки" Олег Слабоспицький.

Фото: благодійна ініціатива "Героїка"

Могила полковника Армії УНР Костя Вротновського-Сивошапки є однією з небагатьох серед українських військових могил, якій вдалось пережити радянську окупацію та уникнути знищення. На початку дев’яностих років рівненські патріоти встановили на місці поховання полковника металевого хреста.

У 2012 році представники благодійної ініціативи "Героїка" вирішили спорудити на могилі Вротновського-Сивошапки військовий пам’ятник. Реалізувати задум вдалось завдяки завзяттю жертводавців з Миколаєва, які провели у своєму місті збір коштів в пам’ять про видатного земляка.

Своїми пожертвами до справи долучились благодійники з Києва, Рівного, інших міст України та представники української діаспори.

 

Зібраних коштів вистачило не лише на гідне впорядкування могили у Рівному, але й на виготовлення пам’ятника для ще одного українського старшини – хорунжого Армії УНР Тихона Хилюка, уродженця Вінниччини, який похований у с. Нижнів, що на Івано-Франківщини (урочисте відкриття пам’ятника відбудеться наприкінці червня).

"На формальний дозвіл від рівненського міськвиконкому встановити новий пам’ятник "Героїка" чекала понад 90 днів, - підсумовує координатор благодійної ініціативи Павло Подобєд. - Це за умов, що всі роботи з проектування, виготовлення, транспортування та встановлення пам’ятника ми взяли на себе. До прикладу, у Херсоні пам’ятник на могилі ветерана УПА ми встановили менш як за тиждень і всі погодження отримали усно".

Вротновський-Сивошапка Костянтин Германович (09.07.1890 — 2.04.1929) — полковник ветеринарної служби Армії УНР. Народився в місті Миколаїв.

Закінчив Варшавський ветеринарний інститут (1915), був розподілений на посаду молодшого ветеринарного лікаря 4-го етапного батальйону. Згодом — ветеринарний лікар Гренадерського саперного батальйону.

 

У квітні 1917 р. — організатор українського руху в Гренадерському корпусі. Від українців корпусу був делегований на II Всеукраїнський військовий з’їзд, де був обраний членом УГВК. Начальник ветеринарного відділу УГВК, згодом — Військового міністерства Центральної Ради, Гетьманату та Директорії.

З 22.05.1919 р. — за сумісництвом командир окремого загону Сірожупанників, що мав охороняти Підволочиськ. 22.06.1920 р. обійняв посаду товариша міністра народного господарства УНР.

З лютого 1921 р — полковник Армії УНР. У 1920-х рр. жив на еміграції на Волині (тоді — Польща). Помер 2 квітня 1929 року.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.