Вийшла книга про Івана Ремболовича - бійця армії УНР, дивізії "Галичина" і УПА

Вийшло дослідження про Івана Ремболовича – начальника зв’язку Дієвої армії УНР, учасника Другого зимового походу 1921 р., командира саперного куреня дивізії “Галичина”, учасника підпілля ОУН на Прикарпатті в 1944 – 1949 роках.

У сьомому томі “Енциклопедії українознавства” Володимира Кубійовича про Івана Ремболовича написано лише 31 слово і трохи не завжди точних цифр, разом 42 знаки. В них вміщено біографію людини, яка пройшла дві світові війни, дві епопеї Визвольної боротьби. 

60 років рідні та історики не могли ознайомитися з “кримінальною” справою Івана Семеновича Ремболовича. В останній рік президентської каденції Віктора Ющенка це нарешті вдалося Романові Ковалю, відтак ця справа лягла в основу його дослідження.

Книжка “Іван Ремболович” з’явилася завдяки фінансовій підтримці Братства вояків 1-ї Української дивізії УНА та Історичного клубу “Холодний Яр”.

 

 Обкладинка книги

РЕМБОЛОВИЧ Іван Семенович (28.01.1897, м. Городня Чернігівської губернії – 8.09.1950, Станіслав, тепер Івано-Франківськ).

Військовий діяч; молодший офіцер саперної команди 19-го Костромського піхотного полку 5-ї піхотної дивізії, командир саперної команди 670-го Дунаєцького піхотного полку 168-ї піхотної дивізії (1917), помічник командира 5-ї саперної роти 5-ї піхотної дивізії російської армії (09.1917),

отаман півсотні Вільного козацтва (поч. 1918), командир пішої півсотні української охоронної сотні м. Городні (весна 1918), старшина 20-го кінного Павлоградського полку (4.01.1919), кінного дивізіону корпусу Січових стрільців (10.01.1919),

начальник зв’язку 1-ї Запорозької стрілецької дивізії, Запорозької групи (05.1919), штабу Дієвої армії УНР (4.08.1920), начальник оперативного відділу 4-ї Київської дивізії Волинської групи (27.10.1921 – 5.11.1921), командир ударної частини Української повстанської армії Юрка Тютюнника (5.11.1921),

командир саперної сотні 14-го саперного куреня, командир саперного куреня дивізії “Галичина” (1.12.1943 – 1.07.1944).

Військове звання – підполковник Армії УНР, сотник дивізії “Галичина”.

Народився у сім’ї службовця земської управи. 1905 року вступив у Городнянське земське училище, освіту продовжив у Городнянському 4-класному вищеначальному училищі. Закінчив його напередодні війни. Здавши іспити за 6-й клас гімназії, пішов до війська добровольцем.

Учасник Першої світової війни. Закінчив Віленське училище (Полтава, 01.1916). За героїзм здобув хрести Станіслава ІІІ ступеня, Анни ІІІ ступеня, Володимира ІV ступеня. Учасник українізації частин російської армії. Делегат Першого, Другого і Третього всеукраїнських військових з’їздів (Київ, 1917).

Організатор Вільного козацтва на Чернігівщині. Учасник боїв проти червоних у 1917 – 1919 роках. У грудні 1919 р. інтернований поляками у Луцьку. З лютого 1920 р. служив у 2-й (невдовзі 6-й Січовій) дивізії. Учасник Другого зимового походу УПА, під час якого вславився в боях за Коростень, інші міста і села.

12 листопада в с. Чайківка тяжко поранений у праве стегно. Попри поранення, в бою під с. Малі Миньки 17 листопада 1921 р. організував групу до ста осіб, з якою хоробро оборонявся, та все ж потрапив у більшовицький полон, з якого втік.

Учасник Другої світової війни. Учасник битви під Бродами у липні 1944 р., під час якої був тяжко поранений, внаслідок чого втратив ногу. У 1944 – 1949 рр. – у підпіллі ОУН (псевдо “Полковник Балбачан”). Арештований 7 листопада 1949 р. в с. Космачі Яблунівського району на Гуцульщині.

15 травня 1950 р. згідно зі ст. ст. 54-1А, 54-11 КК УССР Івана Ремболовича засуджено до розстрілу. Вирок виконано 8 вересня 1950 року.

На подання голови Івано-Франківської станиці Братства 1-ї УД УНА Володимира Малкоша іменем Івана Ремболовича названо вулицю в м. Івано-Франківську.

"Троянські вісті". Український Мюнхгаузен та інші помічники більшовицьких людоловів

Як і кого з українських діячів більшовики використовували для спецоперацій на Заході.

Дев’ять імен: репресована свобода

Народи Балтії у 1918-1920 рр. зуміли здобути та захистити незалежність. У Литві, Латвії та Естонії утворилися національні держави. Втім, у 1940 р. після окупації балтійських держав Червоною армією, між жорна радянських репресій потрапили представники усіх груп політичних еліт трьох країн, без різниці, якою була їхня попередня орієнтація – демократична чи вождистська.

Член РУП Дідковський – організатор Уралу

Він народився в Житомирі. Закінчивсь кадетський корпус в Києві. Друкував українські видання в Петербурзі. Повернувся в Україну для розгортання РУП. Закінчив університет в Женеві. Партизанив на Уралі, який вже добре пізнав. Саме він прийняв і поселив царську родину в Єкатеринбурзі, яка у подальшому була розстріляна. Його ім’я носить гора – одна з трьох найвищих на Уралі.

Данило Скоропадський. "Валет" у колоді карт МГБ СССР

"33-літній принц України одного дня може стати центральною фігурою у великім повстанні, від якого може залежати доля Європи і України", - так наприкінці 1930-х років писали у пресі про гетьманича Данила Скоропадського після його поїздки до США та Канади за дорученням батька. З 1941 року син Павла Скоропадського став об'єктом уваги радянських спецслужб під оперативним псевдо "Валет".