У Лондоні вшанували пам'ять ізраїльських олімпійців, загиблих 1972-го

Міністр закордонних справ ФРН Ґідо Вестервелле взяв участь у церемонії вшанування атлетів, які загинули під час терористичного нападу під час Олімпіади 1972 року в Мюнхені.

"Німецька хвиля" передає слова дипломата: "Я запевняю вас у тому, що Німеччина не забула".

Меморіальну церемонію організували в Лондоні Єврейський комітет лондонської Олімпіади та ізраїльський Національний Олімпійський комітет.

Сорок років тому під час Олімпіади 1972-го року 11 учасників ізраїльської олімпійської делегації та німецький офіцер загинули під час невдалої спроби німецької поліції звільнити атлетів, захоплених палестинськими терористами.

Цей теракт було організовано радикальною палестинською групою "Чорний вересень" за сприяння членів ультралівої німецької Фракції Червоної Армії.

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.