Митники знайшли унікальний старообрядницький хрест. ФОТО

У міжнародному пункті пропуску "Станція Вадул-Сірет" (українсько-румунський кордон) під час здійснення митного контролю ручної поклажі громадянина Росії співробітниками митниці виявлено фрагмент ікони та старообрядницький хрест.

Про це повідомляє прес-центр Держмитслужби України.

Громадянин Росії прямував у приватних справах з Росії до Болгарії швидкісним потягом сполученням "Москва-Софія".

В ході здійснення митного контролю у шкіряному портфелі, що знаходився на нижній поличці купе, в поліетиленовому прозорому файлі митники виявили фрагмент ікони "Спас Вседержитель", який - за попереднім визначенням мистецтвознавців - є зразком продукції сакрального призначення іконописних артілей кінця XIX - початку XX століття.

Та справжньою знахідкою виявився старообрядницький напрестольний  хрест, який знаходився серед предметів одягу в господарській сумці.

Згідно з висновком державної мистецтвознавчої експертизи, хрест має значну історичну та культурну цінність, є рідкісним і унікальним типом старообрядницьких напрестольних хрестів та підлягає поданню для занесення до Державного реєстру національного культурного надбання.

Громадянин Росії виявлені предмети визнав своєю власністю. Однак, жодних дозвільних документів, передбачених законодавством України, які були б підставою для переміщення через митний кордон, не надав.

Співробітниками митниці розпочато справу про порушення митних правил за ознаками статті 472 Митного кодексу України. Виявлені предмети вилучені.

Про інші цікаві знахідки митників читайте і дивіться за темою "Митниця"

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.