"Вікіпедія" проводить конкурс з фотографування історичних місць

З 1 до 30 вересня триватиме міжнародний фотоконкурс "Вікі любить пам'ятки 2012".

Про це повідомив координатор конкурсу "Вікі любить пам’ятки" в Україні, член правління ГО "Вікімедіа Україна" Андрій Бондаренко.

Тисячі людей у більш ніж 30 країнах зможуть завантажити фотографії історичних місць, пам’яток історії і культурної спадщини, щоб зробити їх доступними під вільною ліцензією у Вікісховищі – базі даних зображень онлайн-енциклопедії "Вікіпедія".

Організаторами конкурсу є регіональні відділення Фонду "Вікімедіа" в різних країнах світу,

Мета цього конкурсу – зібрати фотографії усіх пам’яток культурної спадщини світу і розмістити ці світлини для використання у статтях інтернет-енциклопедії Вікіпедія.

У 2011 році в конкурсі "Вікі любить пам'ятки" взяли участь понад 5000 фотографів із 18 країн Європи, вони завантажили понад 168 000 фотографій.

Цього року конкурс буде відбуватися майже у двічі більшому числі країн. Тому оганізоатори очікують, що фото завантажать понад 10 000 добровольців.

Україна бере участь у конкурсі "Вікі любить пам'ятки" вперше.

Громадська організація "Вікімедіа Україна" підготувала перелік із 30 000 пам’яток культурної спадщини України. Серед них як всесвітньовідомі – Софія Київська, Києво-Печерська Лавра тощо, так і маловідомі, але не менш привабливі – дерев'яні церкви, палаци й садиби, помешкання видатних діячів минулого, меморіали. Найбільші списки таких пам’яток вдалося зібрати у Києві, Львові та Одесі.

Взяти участь у конкурсі може кожен охочий. Для цього слід зареєструватися на Вікісховищі – одному зі сестринських проектів Вікіпедії, вказавши чинну електронну адресу. Завантажити власні світлини пам’яток у своєму місті, селищі, селі або районі до Вікісховища можна з 1 до 30 вересня. Завантажувати можна свіжі фотографії, зроблені протягом цього періоду, а також зроблені раніше, але досі ніде не опубліковані.

Автори найкращих фотографій, а також учасники, які сфотографували найбільшу кількість пам’яток, будуть визначатися в середині жовтня.

У кінці жовтня міжнародне журі розгляне фотографії, які перемогли в національних конкурсах.

У листопаді 2012 року планується фотовиставка робіт і нагородження переможців конкурсу у приміщенні освітньої корпорації "Майстер-Клас".

Найкращі 10 світлин у світовому масштабі і переможець будуть оголошені на початку грудня. Головний приз – фото-тур у Гонконг для участі в "Вікіманії 2013" – щорічному зібранні редакторів "Вікіпедії", фотографів і співробітників.

Із додатковою інформацію про конурс і премії можна ознайомитися на сайті фотоконкурсу та його українському аналогові.

Оскільки фотографії надаються авторами під вільною ліцензією, вони не залишаться на полиці або на виставках для платного доступу. Вони будуть доступні для популярної онлайн-енциклопедії "Вікіпедія" і багато з фотографій будуть використані в її статтях.

Будь-хто в світі зможе використати ці фотографії багаторазово для будь-яких цілей.

Українська "Вікіпедія" станом на сьогодні містить майже 358 тисяч статей і є на 14 місці за кількістю матеріалів з-поміж усіх 282 мовних розділів енциклопедії.

У листопаді 2011 року повідомлялося, що українська вікі вийшла на третє місце за темпами зростання популярності.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".