У Львові реконструювали стрільців, які створили ЗУНР. ФОТО

1 листопада львівську міську раду захопили Січові стрільці. І туристи, і львів'яни з цікавістю спостерігали, як військовики в сіро-синіх шинелях патрулюють площу Ринок і вхід до мерії.

Реконструкторський захід присвячений подіям ранку 1 листопада 1918 року, коли галицькі українці перебрали владу у Австро-Угорської імперії збройним шляхом. Наслідком Листопадового чину стало утворення Західноукраїнської Народної республіки.

Театралізоване військово-історичне дійство "Українська республіка" на площі Ринок проводять хлопці й дівчата з громадського об'єднання "Товариство пошуку жертв війни "Пам'ять". Вони переодягнені у однострої Українських Січових стрільців (УСС).

Однострій УСС - шинелі та інший одяг австро-угорської імператорської армії. Фото: Валерій ШМАКОВ

У 1918 році Австро-Угорська імперія припинила своє існування. На її місці почали утворюватися національні держави.

18 жовтня 1918 року у Львові було створено Українську Національну раду. До її складу увійшли депутати-українці імперського парламенту, крайових сеймів Галичини і Буковини, представники церкви, партій і населених пунктів.

 Автономна енергетична установка Січових стрільців :)

Метою своєї діяльності Національна рада відкрито проголосила створення держави в межах етнічних українських земель, які досі належали Австро-Угорщині. "І вирішити державну судьбу всіх областей, тим народом заселених".

 Є й невеличка гарматка (здається, гірська 70-міліметрівка)

20 жовтня про плани створення на території Галичини, Буковини й Закарпаття незалежної української держави було повідомлено на урочистому мітингу на площі Святого Юра.

 Зброя та спорядження реконструкторів відповідає історичній епосі. Озброєні "усуси" гвинтівками Маузера, Манліхера і трьохлінійками Мосіна

Рештки імперської адміністрації на словах підтримали план мирного переходу влади в руки українців, пообіцявши не допустити "польських провокацій".

Поляки тим часом теж створювали національну державу і вважали, що Галичина належить їм, бо колись була Руським воєводством у складі польського королівства XV-XVIII сторіч.

Гвинтівка-трьохлінійка, підсумки з набоями до неї і солдатський ремінь із двоголовим орлом Австрійської монархії

28 жовтня поляки утворили у Кракові "Ліквідаційну комісію", яка мала в ніч з 2 на 3 листопада захопити владу у Львові збройним шляхом.

Приїзд комісії до Львова був запланований на 1 листопада. Поляки теж попередили про свої плани імперську адміністрацію.

Польовий кашкет австрійської армії з характерного сірого сукна. Гудзики можна було розщібати і розгортати борти кашкета донизу, захищаючи вуха. Посередині - кокарда з ініціалами імператора Франца-Йосифа I-го (FJI). Праворуч - саморобна кокарда Січових стрільців

Національна рада дещо розгубилася. Імператорський намісник відмовився передавати владу українцям, посилаючись на відсутність вказівок із Відня.

Хтось в раді пропонував почекати депеші з столиці, але один із командирів УСС Дмитро Вітовський вказав на очевидне: "Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, то завтра його візьмуть поляки".

 Площа Ринок

В ніч з 31 жовтня на 1 листопада Українська Національна рада силами Українських Січових стрільців провела в Королівстві Галичини і Володимерії [адміністративна одиниця Австро-Угорської імперії, переважно нинішня Галичина - ІП] військовий переворот, метою якого було встановлення влади Української Держави (перейменованої згодом на ЗУНР).

Команди Січових стрільців узяли під контроль всі ключові точки Львова - від телеграфу до ратуші.

Ратуша, вона ж міськрада

Близько 7-ої години ранку Дмитро Вітовський доповів представнику Національної ради Костю Левицькому, що українські війська "зайняли Львів і обсадили всі державні установи без проливу крові і взагалі без жертв".

Імператорський намісник передав усю повноту влади українцям і того ж дня відбув потягом до Відня.

У заклику "До зброї!" розповідається, що з Наддніпрянщини йдуть сили Скоропадського "для дальшого походу на Сян. Броди [тоді це місто було на кордоні Австро-Угорщини і Гетьманату - ІП] вже обсаджені українським козацьким військом"

1 листопада 1918 року львів'яни прокинулися вже не в Австро-Угорщині, а в Україні.

Фото: Валерій ШМАКОВ (Львів)

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.