Спецпроект

Музей Прадо знайшов нову картину Тиціана

Куратори мадридського музею Прадо підтвердили, що картина "Іоанн Хреститель", яка понад 120 років зберігалася в церковному приході в іспанському місті Альмерія, належить пензлю Тиціана.

Про це пише Укрінформ.

Полотно, що датується приблизно 1555 роком, стало третьою версією картини Тиціана, де Іоанн Хреститель зображений стоячи біля дерева, біля якого лежить вівця.

Всі три картини, в тому числі "Іоанн Хреститель" з венеціанської Галереї Академії, написаний в 1530-1532 роках, а також "Іоанн Хреститель" (1565-1570) з монастиря Ескоріал - 6 листопада були виставлені в Прадо.

Полотно 1555 року потрапило в колекцію Прадо в 1872 році. Тоді вважалося, що це картина невідомого художника XVII століття мадридської школи. Картину позичили церкви міста Альмерія, де вона провисіла до 2007 року.

На "Іоанна Хрестителя" в Альмерії звернув увагу Мігель Фаломір, глава департаменту італійської та французької живопису до 1700 року в Прадо, який в каталозі до виставки музею "Тиціан", що проходила в 2003 році, написав, що картина могла бути копією іншого зараз уже втраченого "Іоанна Хрестителя" Тиціана.

У Прадо приступили до вивчення картини, яка була в поганому стані, однак прийшли до висновку, що це не копія, а робота самого майстра. На авторство Тиціана головним чином вказує поза, в якій зображений Іоанн Хреститель, і схожість пейзажів на задньому плані.

Важливість картини, на думку реставраторів, полягає не в її естетичної цінності (картина сильна пошкоджена), а в тому, що твір підтверджує звичку Тиціана повторювати композиційні ходи і теми. Крім того, дослідники відзначають, що сюжет з Іоанном Хрестителем Тиціана був одним з найпопулярніших в Іспанії, про що свідчать численні копії.

Разом з тим, деякі фахівці вважають, що картина могла бути написана не італійським майстром, а його учнями.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.