Філарет написав Вселенському патріарху про автокефалію УПЦ КП

Голова Української православної церкви Київського патріархату Філарет вважає розгляд Всеправославним собором питання автокефалії УПЦ КП без участі її представників невиправданим.

Про це йдеться у зверненні Філарета до Вселенського патріарха Варфоломія і до предстоятелів помісних православних церков напередодні проведення Святого і Великого Собору Православної Церкви, повідомляє УП.

Філарет нагадав, що Священний Синод УПЦ КП представляє близько п’ятнадцять мільйонів православних віруючих в Україні, об’єднаних у понад 4,500 громад та очолюваних 40 архієреями.

"Ми твердо переконані, що вирішення питання про автокефалію, про спосіб її проголошення та визнання, неможливе без участі та врахування позиції Церков, які зараз претендують на визнання власної автокефалії (УПЦ КП, Охрідської Архієпископії (Македонської Православної Церкви), Чорногорської Православної Церкви та Православної Церкви в Америці), суперечить соборним традиціям православної Церкви, самому Священному Писанню, яке закликає вислухати сторони, перш ніж виносити судження", - йдеться у листі.

"Саме тому будь-яке рішення щодо автокефалії, винесене в той чи інший спосіб без участі вказаних Церков, не розв’яже проблеми та залишиться безплідним", - додав Філарет.

Він вважає, що на даному етапі буття православної Церкви одним з найважливіших питань є питання автокефалії та екуменізму.

"Без розгляду цих питань і прийняття за ними рішень проведення Всеправославного Собору стає невиправданим", - йдеться в листі.

"Якщо Всеправославний Собор не розглядатиме питання автокефалії та питання ставлення до екуменічної діяльності, то його проведення стає не виправданим", - додав Філарет.

Він наголосив, що соборні постанови повинні спиратися "не на людські міркування більшості чи меншості, історичний авторитет кафедр і їхніх Предстоятелів, а на Божественне Одкровення, Передання Церкви і Священне Писання, бути свідченням правди – навіть коли проти такої правди виступає якась частина чи сама більшість".

"Сподіваюся, що викладені у цьому листі думки Священного Синоду нашої Помісної Церкви будуть корисними у вирішені порушених питань", - написав Філарет.

Українська Правда

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.