Покажуть неопубліковані фото літописця Холодного Яру

 

Донька Юрія Городянина-Лісовського (Горліс-Горського), автора книжки "Холодний Яр", Лариса (Леся) Янг візьме участь у перегляді та обговоренні документального фільму "Холодний Яр" у "Тюрмі на Лонцького".

Про це повідомляє прес-служба ЦДВР.

Під час зустрічі з молодіжною аудиторією Янг презентує досі не публіковані світлини із родинного архіву та поділиться з присутніми планами щодо нового перевидання творів Юрія Горліс-Горського, а також увічнення пам’яті про батька у Львові, де зійшла його літературна зоря.

Час і місце: 3 березня, неділя, 13:00. Львів, Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького" (вул. С. Бандери, 1).

Лариса Янг народилася 25 вересня 1946 року, коли її батьки Галина Талащук та Юрій Городянин-Лісовський перебували у таборі для переміщених осіб у Новому Ульмі (Німеччина). За кілька днів після народження Лариси батько зник за нез’ясованих обставин.

Чимало років поклала Галина Талащук на те, щоб довідатися правду про смерть Горліс-Горського, у загибель котрого вона не хотіла вірити, як і в наклепи про його зраду ідеалам визволення України та співпрацю з радянською владою.

Інформацію про зумисне вбивство українського патріота і літератора вже аж на початку 1990-х років у листі до Галини Талащук (Гришко) підтвердив тодішній співробітник англійської спецслужби CIC Микола Мамонтов, котрому було про це відомо одразу після спільної операції, в якій були замішані англійські та радянські спецслужби.

Однак копії документів, зібрані напередодні викрадення Горліс-Горським, його друзям вдалося-таки передати американській стороні, і за ними після розслідування було викрито злочинців, які, перебуваючи на службі в урядових еміграційних установах, засилали в Америку та Канаду комуністичних агентів замість осіб, папери яких нібито зникали, повідомляє ЦДВР.

Нагадаємо, книга "Холодний Яр: спогади осавула 1-го куреня полку гайдамаків Холодного Яру" була уперше видана у Львові 1934 року за сприяння митрополита Андрея Шептицького та перевидана 1935 року коштом сотника Армії УНР Івана Зуба; третє видання роману здійснило видавництво "Рекорд" у 1937-1938 роках.

У Нью-Йорку спогади Горліс-Горського видав його приятель Микола Сидор-Чарторийський 1961 року, у Лондоні вони побачили світ 1967 року. А в незалежній Україні їх двічі публікував письменник Роман Федорів у 1992 та 1994 роках.

Наступні чотири перевидання здійснив засновник історичного клубу "Холодний Яр" Роман Коваль, який проілюстрував книжки особистими фотографіями автора.

Читайте також: "Чорний Ворон" Василя Шкляра. Уривки з роману"

 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.