Спецпроект

Лисичанський музей отримав картину із зображенням содового заводу. ФОТО

До краєзнавчого музею Лисичанська було передано картину, на якій зображений ще "живий" "Лисичанський содовий завод". В передачі брали участь вищі чини місцевої влади.

Про це повідомляє svodka.net.

Автор картини не відомий, але приблизно вона датується початком XX століття. До теперішнього моменту предмет мистецтва знаходився в міському відділі міліції.

Як повідомив заступник міського голови: "Картина являє собою культурну та історичну цінність, у зв'язку з цим було вирішено передати її музею і зробити надбанням громадськості".

Урочистості в Лисичанському краєзнавчому музеї

25 жовтня 2011 року, господарський суд Луганської області припинив достроково процедуру санації і визнав банкрутом компанію "Лисичанська сода" (Луганська область). "Лисичанська сода" була другим за обсягами виробником кальцинованої соди в Україні після Кримського содового заводу.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.